При хворобі Вільсона, рідкісному генетичному розладі метаболізму міді, лікування пеніциламіном залежить від його зв'язування з накопиченою міддю та виведення із сечею.[7]
При цистинурії, спадковому розладі, при якому високий рівень цистину в сечі призводить до утворення цистинових каменів, пеніциламін зв'язується з цистеїном, утворюючи змішаний дисульфід, який є більш розчинним, ніж цистин.[10]
Поширені побічні ефекти включають висип, втрату апетиту, нудоту, діарею та низький рівень лейкоцитів у крові.[1][3] Інші серйозні побічні ефекти включають проблеми з печінкою, облітеруючий бронхіоліт і міастенію.[3] Не рекомендується людям з червоним вовчаком.[1][5] Застосування під час вагітності може завдати шкоди дитині.[5] Пеніциламін діє шляхом зв'язування важких металів; Утворені комплекси пеніциламін-метал потім виводяться з організму з сечею.[3]
Пеніциламін є хіральним препаратом з одним стереогенним центром та існує як пара енантіомерів. (S)-енантіомер, еутомер, є антиартритним, тоді як дистомер (R)-пеніциламін надзвичайно токсичний.[23] З двох його енантіомерів L-пеніциламін (з абсолютною конфігурацієюR) є токсичним, оскільки він пригнічує дію піридоксину (також відомого як вітамін B6).[24] Цей енантіомер є метаболітомпеніциліну, але сам по собі не має антибіотичних властивостей.[25] Відомі різноманітні комплексні структури пеніциламін-мідь.[26]
Історія
Джон Волше вперше описав застосування пеніциламіну при хворобі Вільсона в 1956 році[27]. Він виявив цю сполуку в сечі пацієнтів (включаючи себе), які приймали пеніцилін, і експериментально підтвердив, що вона збільшує виведення міді із сечею шляхом хелатування. Спочатку йому було важко переконати кількох світових експертів того часу (Денні Брауна та Камінґса) в його ефективності, оскільки вони вважали, що хвороба Вільсона є головною проблемою не гомеостазу міді, а метаболізму амінокислот, і що димеркапрол слід використовувати як хелатор. Пізніші дослідження підтвердили як мідьцентровану теорію, так і ефективність D-пеніциламіну. Уолше також був піонером інших хелаторів у хворобі Вільсона, таких як триетилентетрамін і тетратіомолібдат.[28]
Пеніциламін використовується при ревматоїдному артриті з першого успішного випадку в 1964 році.[30]
Вартість
У Сполучених Штатах у 2016 році компанія Valeant підняла вартість препарату приблизно з 500 доларів США до 24 000 доларів США для курсового лікування на місяць.[31] В Україні ціна в 2022 р. зросла приблизно на 10 % у порівннянні із 2021 р.[32]
↑World Health Organization model list of essential medicines: 21st list 2019. Geneva. 2019. WHO/MVP/EMP/IAU/2019.06. License: CC BY-NC-SA 3.0 IGO.
↑Peisach, J.; Blumberg, W. E. (1969). A mechanism for the action of penicillamine in the treatment of Wilson's disease. Molecular Pharmacology. 5 (2): 200—209. PMID4306792.
↑ абRosenberg, L. E.; Hayslett, J. P. (1967). Nephrotoxic Effects of Penicillamine in Cystinuria. JAMA: The Journal of the American Medical Association. 201 (9): 698—9. doi:10.1001/jama.1967.03130090062021. PMID6071831.
↑Steen, V. D.; Medsger Jr, T. A.; Rodnan, G. P. (1982). D-Penicillamine therapy in progressive systemic sclerosis (scleroderma): A retrospective analysis. Annals of Internal Medicine. 97 (5): 652—659. doi:10.7326/0003-4819-97-5-652. PMID7137731.
↑Grasedyck, K. (1988). D-Penicillamine—side effects, pathogenesis and decreasing the risks. Zeitschrift für Rheumatologie. 47 Suppl 1: 17—19. PMID3063003.
↑Birker, Paul J. M. W. L.; Freeman, Hans C. (1977). Structure, properties, and function of a copper(I)–copper(II) complex of D-penicillamine: pentathallium(I) μ8-chloro-dodeca(D-penicillaminato)octacuprate(I)hexacuprate(II) n-hydrate. J. Am. Chem. Soc. 99 (21): 6890—6899. doi:10.1021/ja00463a019. PMID903530.