Пембролізумаб (англ. Pembrolizumab, лат. Pembrolizumabum) — синтетичний препарат, який є гуманізованим (від миші[1]) моноклональним антитілом до рецептора запрограмованої клітинної смерті PD-1[2][3], який застосовується внутрішньовенно.[4][5] Пембролізумаб уперше розроблений у лабораторії компанії «Organon» групою учених, до якої входили Грегорі Карвен, Ганс ван Еененнаам та Джон Дулос, у 2006 році. Пізніше компанія «Organon» увійшла до складу компанії «Schering-Plough», яка в свою чергу стала частиною корпорації «Merck & Co.»[6], яка отримала права на препарат та схвалення від FDA для клінічного використання препарату під торговою маркою «Кітруда».[7]
Фармакологічні властивості
Пембролізумаб — синтетичний лікарський препарат, який є гуманізованим (від миші) моноклональним антитілом до рецептора запрограмованої клітинної смерті PD-1.[8][9] Механізм дії препарату полягає у зв'язуванні із рецептором запрограмованої клітинної смерті PD-1, який може продукуватися клітинами злоякісної пухлини, що спричинює блокування його зв'язування з лігандами PD-L1 і PD-L2. Наслідком цього є реактивація специфічних до злоякісної пухлини цитотоксичних T-лімфоцитів, що призводить до реактивації протипухлинного імунітету, а в подальшому до лізису пухлини.[3][2] Пембролізумаб також має здатність впливати на пухлини із біомаркерами високої мікросателітної нестабільності або дефіцитом корекції неспарених основ.[7][10] Пембролізумаб застосовується для лікування різних злоякісних пухлин із експресією PD-L1: неоперабельної або метастатичної меланоми, розповсюдженого недрібноклітинного раку легень[4][5], раку сечового міхура, раку шлунку, раку голови та шиї.[11] Проводяться клінічні дослідження можливості застосування пембролізумаба при інших видах раку[9], зокрема застосування пембролізумаба у комбінації з інгібітором тирозинкінази ленватинібом визнано FDA «проривом року» в лікуванні прогресуючого та/або метастатичного раку нирки.[12] Пембролізумаб став також першим препаратом, схваленим FDA для лікування злоякісних пухлин будь-якої локалізації, які мають біомаркери високої мікросателітної нестабільності або дефіцитом корекції неспарених основ.[7][10] При застосуванні пембролізумабу частота побічних ефектів була нижчою, ніж при застосуванні інших подібних препаратів, зокрема іпілімумабу, переважна більшість із побічних явищ при застосуванні пембролізумабу були легкого або середнього ступеня важкості.[3]
Фармакокінетика
Пембролізумаб швидко розподіляється в організмі після внутрішньовенної ін'єкції, максимальна концентація досягається до кінця введення препарату. Біодоступність препарату становить 100 %. Метаболізм та шляхи виведення пембролізумабу з організму не визначені. Період напіввиведення препарату з організму становить у середньому 25—26 діб, і цей час не змінюється при печінковій та нирковій недостатності, а також у хворих різних вікових груп.[4][5][1]
Показання до застосування
Пембролізумаб застосовують для лікування неоперабельної або метастатичної меланоми та розповсюдженого недрібноклітинного раку легень із експресією PD-1.[4][5]
Побічна дія
При застосуванні пембролізумабу побічні ефекти спостерігаються рідше, ніж при застосуванні інших подібних препаратів, і переважна більшість із побічних явищ при застосуванні пембролізумабу були легкого або середнього ступеня важкості.[3] Найчастішими побічними ефектами препарату є підвищена втомлюваність, свербіж шкіри, діарея або запор, нудота, зниження апетиту, гарячка, кашель, задишка, біль у м'язах.[7] Іншими побічними ефектами препарату є[4][5]:
- Алергічні реакції та з боку шкірних покривів — шкірний висип, синдром Стівенса-Джонсона, вітиліго, алопеція, сухість шкіри, екзема, дерматит, вузлувата еритема, синдром Лаєлла.
- З боку травної системи — блювання, біль у животі, гепатит, коліт, панкреатит, перфорація тонкої кишки.
- З боку нервової системи — головний біль, запаморочення, порушення смаку, безсоння, епілепсія, периферичні нейропатії, синдром Гієна — Барре, сухість в очах, увеїт.
- З боку серцево-судинної системи — артеріальна гіпертензія, міокардит.
- З боку дихальної системи — пневмоніт.
- З боку сечостатевої системи — нефрит.
- З боку опорно-рухового апарату — артралгії, міозит, біль у кінцівках, артрит, тендовагініт.
- З боку ендокринної системи — гіпертиреоз, гіпотиреоз, тиреоїдит, гіпофізит, цукровий діабет.
- Зміни в лабораторних аналізах — анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія, лімфопенія, еозинофілія, підвищення активності ферментів печінки, підвищення рівня білірубіну в крові, підвищення рівня сечовини і креатиніну в крові, гіперглікемія, гіпокальціємія, гіпокаліємія, гіпонатріємія.
Протипоказання
Пембролізумаб протипоказаний при застосуванні при підвищеній чутливості до препарату, у віці до 18 років, при вагітності та годуванні грудьми, при важкій печінковій або нирковій недостатності.[4][5]
Форми випуску
Пембролізумаб випускається у вигляді концентрату для приготування розчину для інфузій у флаконах по 4 мл із вмістом діючої речовини 25 мг/мл.[13][4]
Див. також
Примітки
Посилання
