За Геродотом (Іст., IV, 6)[2]паралати були нащадками легендарного молодшого сина першолюдини ТаргітаяКолаксая, та були складовою етносу скіфів-сколотів, і, судячи з опису, паралати і скіфи-царські — це одна група скіфів (хоча сам Геродот про це не пише). Ані в повідомленнях Плінія, ані у Діодора Сицилійського (інформація яких щодо скіфів, найімовірніше, мала боспорське походження) паралатів не згадано.
За Геродотом, скіфи-царські мали наступні кочові володіння:
«За Герром простягається країна, що називається царською … на півдні сягають (сягяє) аж до Тавріки, а на схід — до рову, що як я сказав, прокопали народжені від сліпих, і до гавані на Маєтідському озері, що називається Кремни. Деякі інші частини їхньої землі доходять до ріки Танаіда…» (Гер., IV, 20)[3]
Варто звернути увагу на наступне:
«пов'язування представників будь-якого соціального прошарку до певної території проживання можливе лише в тих випадках, коли соціальний та етнічний розподіл деякою мірою збігається, тобто коли, наприклад, будь-яке підкорене плем'я отримує у структурі суспільства статус нижчої соціальної категорії; приклади такої ситуації в давнину відомі… є певні підстави припускати наявність її і у Скіфії.»[4]
Етимологія назви:
грец.Παραλάται < скіф.*paralatā- < авест.*paradāta- — укр.призначений (за законом) очолювати (почесний титул володарів в Авесті).[5]
Окремої уваги заслуговують дослідження філологами характерних особливостей скіфської мови, які дають підстави для наступного припущення:
«Наразі можна говорити про наявність у скіфській [мові] цілої низки інновацій, що дають змогу відрізнити її від інших західно- та східноіранських мов (за виключенням хіба що бактрійської), та постулювати існування вже в давнину південносхідноіранської мовної підгрупи.»[6]
Враховуючи наведене, можливо припустити наступне. Паралати (скіфи-царські) — назва соціального прошарку[7] та військово-політичної верхівки скіфо-сколотського об'єднання,[8]βασιλειον γένος скіфо-сколотської орди, рід/плем'я сакралізованих царів-жерців з «…космологічними функціями, подібними до функцій інших сакральних представників „центру світу“ (світове дерево, світова гора, божество, трон тощо)»[9] який, ймовірно, сформувався на основі однієї з етнічних складових скіфського загалу ще до сер. VII ст. до н. е. (беручи до уваги згадку Колаксая у Алкмана (грец.«ίππος… Κολαξαίος»)[10]).
Антропонім paralata-/ paradāta- в епіграфіці
*Paradāta- — антропонім, відомий з арамейських надписів Персеполя.[11]
Примітки. Джерела. Посилання
↑(рос.) В. В. Латышев. Известия древних писателей о Скифии и Кавказе. ВДИ, 1947.
↑(рос.) Мурзин В. Ю. Происхождение скифов: основные этапы формирования скифского этноса. К., Наукова Думка, 1990г.
↑(рос.)Топоров В. Н. Мировое дерево. Универсальные знаковые комплексы. Том 1. М.: Рукописные памятники Древней Руси. 2010.
↑(рос.) А. И. Иванчик. Накануне колонизации. Северное Причерноморье и степные кочевники VIII — VII вв. до н. э. в античной литературной традиции: фольклор, литература и история. Москва, Берлин, «Палеограф», 2005
↑(рос.)Тохтасьев С. Р. Проблема скифского языка в современной науке. Ethnic Contacts and Cultural Exchanges North and West of the Black Sea from the Greek Colonization to the Ottoman Conquest. Edited by Victor Cojocaru. Iani, 2005.
