Дмитро Пантелійович Панов народився 30 жовтня 1910 в станиці Приморсько-Ахтарськ, в родині селян переселенців Панових — Пантелея Яковича, пращури якого переселились сюди у 1861 та Фекли Назарівни (Саф'ян, село ФастівецьВасильківского повіту), дочки переселенців з Київської губернії.
Мав сестру та двох братів. Дитинство було важким — на цей період припали: Перша світова війна, Жовтневий переворот, Громадянська війна, смерть батька. У 1918 закінчив 1-ий клас школи для іногородніх та повернувся до навчання лише у 1926. В цей час брав участь у будівництві рибозаводу, пізніше працював на ньому. Одночасно закінчує лікнеп, потім 4-й клас вечірньої школи та поступає на навчання до Ахтарського рибного технікуму. 1930, за путівкою від підприємства, їде до Москви, де, у березні 1932, закінчує робітфак і готується вступати до МОСРИБВТУЗу[1], щоб стати фахівцем з рибного господарства[2].
Військова кар'єра
Початок
У 1932 Дмитра Панова призивають до лав РСЧА і, за його особистим бажанням стати винищувачем, у червні направляють на навчання до Качинської військової авіаційної школи, котру закінчив 14 грудня 1933 в званні К-4[3]. По червень 1934 навчався на курсах командирів ланок.
Київський особливий військовий округ
Після закінчення курсів, в званні К-6[4] був направлений для проходження подальшої служби у Українському військовому окрузі до 1-го загону, 13-ї ескадрильї штурмовиків, 81-ї штурмової авіаційної бригади, що базувалася у Києві на аеродромі в Жулянах. У 1938 відряджено у розпорядження райвійськкоматуСталінського району, де займався переобліком запасного особового складу Червоної армії. Пізніше спрямований для перенавчання на винищувач І-16 і для продовження служби у місті Василькові у 2-й полк, створений на базі 2-ї ескадрильї, в подальшому переформований у 43-й винищувальний авіаційний полк (ВАП). Цього ж року призначається комісаром цієї ескадрильї, а пізніше, переведено на посаду комісара 4-ї ескадрильї, 43-го ВАПу.
Бойові дії в Китаї
І-16 з китайськими опізнавальними знаками — основний літак, що використовувався ВПС Китаю та радянськими добровольцями
Після відрядження, повернувся до 43-го ВАПу, на посаду комісара 3-ї ескадрильї. Від вересня 1940 по січень 1941 одночасно виконував обов'язки командира і комісара ескадрильї.
Безпосередньо брав участь у бойових вилітах ескадрильї. По листопад 1942 був військовим комісаром 3-й ескадрильї 43-го ВАП. З листопада 1942 — замполіт 2-го ВАПу, 85-го Гвардійського ВАПу (командир — Василь Шишкін). В останньому повітряному бою, 4 травня 1945, збив 13-й за ліком літак супротивника (винищувач Messerschmitt Bf 109). Війну закінчив гвардії підполковником, на посаді заступника командира полку по політичній частині.
Спогади «Росіяни на снігу: доля людини на тлі історичної заметілі»
Дмитро Пантелійович Панов є автором книги спогадів «Росіяни на снігу: доля людини на тлі історичної заметілі» (рос.«Русские на снегу: судьба человека на фоне исторической метели»), видані у Львові видавництвом «СПОЛОМ» у 2003.
Сім'я
Дружина Віра, дочка (1934), сини Олександр (1941) і Віталій (1947—2018).
Панов Д.П. «Росіяни на снігу: доля людини на тлі історичної заметілі» = «Русские на снегу: судьба человека на фоне исторической метели». — Львів : «СПОЛОМ», 2003. — P. 980. — (Біографії і Мемуари про війну) — ISBN 966-665-117-3.
.svg){kind=small}
