У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Гузєв.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Панкратов.
Панкратов-Чорний Олександр Васильович ( 28 червня 1949, с. Коньово, Алтайський край, РРФСР, СРСР) — радянський і російський актор, кінорежисер. Заслужений артист РФ (1998). Народний артист Російської Федерації (2009).
Підтримує путінський режим і війну Росії проти України.[1]
Життєпис
По батьківській лінії походить з чернігівських козаків - "Прізвище мого батька - Гузєв - отримане ним від чернігівських козаків, мамине дівоче прізвище - Токарєва - від донських козаків. У зв'язку з тим, що батька репресували, мама дала нам з сестрою прізвище свого першого чоловіка - Панкратова"[2]. Батько Василь Трофимович Гузєв (1905 - 52), мати - Агрипина Яківна Токарєва-Панкратова.
Закінчив акторський факультет Горьковського театрального училища (1969) та режисерський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії (1976).
Грав у фільмах «Ми з джазу», «Подія в Утиноозерську», «Зимовий вечір у Гаграх» та ін., поставив кінокартини: «Дорослий син», «Пригоди графа Невзорова», «Салон краси» тощо. Знявся в українських стрічках: «Дій за обставинами!» (1984, Жора «Циркач»), «Годинникар і курка» (1988, т/ф), «Дежа вю!» (1989), «Дитина до листопада», «Повітряні пірати» (1992), «Запах осені», «Я сама» (циган), «Афери, музика, любов» (1993), «Зефір в шоколаді» (1994).
Погляди
У березні 2014 року підписав листа на підтримку позиції президента Росії Володимира Путіна щодо російської військової інтервенції в Україну.[3] Окрім того, Панкратов-Чорний заявив, що охоче підписав би не лише цю петицію, але й листа щодо «приєднання України до Росії».[4]
Після відвідин тимчасово-окупованих територій України Панкратов-Чорний заявив:
|
Бандерівці і 20 років пропаганди триватимуть довго. Вони не заспокояться. Найцікавіше: печаль у чому - ці бандерівці, які виходять на площі з факелами, з фашистськими гаслами, — вони не хочуть працювати. Вони хочуть мати рабів, за рахунок яких будуть жити. Це - фашизм. Це страшне явище. І вони не заспокояться, поки їх не знищать. Як у Другій світовій війні — прийшли до Берліна і взяли Берлін[5].
|
|
Критика
Через підписання листа на підтримку дій Володимира Путіна Панкратов-Чорний отримав обструкцію в Україні. Зокрема, у Чернівцях активісти пікетували знімання російського фільму за участю Панкратова-Чорного як актора[6]. Висловлює захоплення ДНР та ЛНР та поширює відомі російські пропагандистські штампи щодо «бандерівців» і «фашистів» в Україні[7].
Санкції
Олександр Панкратов-Чорний підтримав напад Росії на Україну[1]. Національне агентство із запобігання корупції України виступило з ініціативою про введення проти нього міжнародних санкцій. В обґрунтуванні йдеться, що Олександр Панкратов-Чорний "є частиною російської пропаганди, відкрито підтримує політику кремля щодо України. Постійно поширює наративи відповідно до кремлівської пропаганди на підтримку дій Росії"[8].
У травні 2022 року Латвія заборонила в'їзд у країну через підтримку вторгнення Росії в Україну і виправдання російської агресії [9].
Фігурант бази даних центру «Миротворець»[10].
Вибрана фільмографія
- 1978 — Сибіріада — Сашко
- 1983 — Моментальний знімок
- 1983 — Ми з джазу- Степан
- 1984 — Дій за обставинами!- Жора «Циркач», ст. лейтенант Петренко
- 1984 — Жорстокий романс — Іван Петрович Семенівський
- 1984 — І ось прийшов Бумбо... — Ахмет, дресирувальник слона Бумба з Казані
- 1984 — Перша Кінна — поранений червоноармієць
- 1984 — Шанс — міліціонер, черговий у відділенні
- 1985 — Батальйони просять вогню — майор-інтендант
- 1985 — Битва за Москву — капітан Кияшко
- 1985 — Зимовий вечір у Гаграх — Аркадій Грачов
- 1985 — Знай наших! — Прикажчик
- 1986 — Кур'єр — Степан Опанасович Макаров, головний редактор журналу «Питання пізнання»
- 1986 — Потрібні люди — директор ресторану Ігор Олександрович
- 1986 — Образа — водій автокрамниці
- 1986 — Привід
- 1986 — Я тебе ненавиджу — Юлік
- 1987 — Де знаходиться нофелет? — Геннадій, двоюрідний брат Павла
- 1987 — Забута мелодія для флейти — Саша, актор народного театру
- 1990 — «Десять років без права листування» — Коля «Татарин», двірник
- 1991 — Кікс — продюсер Леонід
- 1991 — Караван смерті — Іван Мар'їн
- 1994 — Зефір в шоколаді — Василь Кавун, капітан загону радянських десантників
- та ін.
Примітки
Література
- Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998. — С.574;
- Раззаков Ф. Актеры всех поколений. М., 2000. — С.395-401;
- Кинословарь. Т.2. СПб., 2001. — С.422-433.
