PROFILBARU.COM

*Пам'ятай ім'я своє*
Пам'ятай ім'я своє;
пол. Zapamiętaj imię swoje
Жанр	драма
Режисер	Сергій Колосов
Сценарист	Сергій Колосов; Ернест Брилль; Януш Красіньський
У головних ; ролях	Людмила Касаткіна; Тадеуш Боровський
Оператор	Богуслав Лямбах
Композитор	Анджей Кожиньський
Художник	Михайло Карташов
Кінокомпанія	Мосфільм; Ілюзіон
Тривалість	97 хв
Мова	російська і польська
Країна	СРСР
Рік	1974
IMDb	ID 0177122

«Пам'ятай ім'я своє» (пол. Zapamiętaj imię swoje) — радянсько-польський фільм Сергія Колосова з його дружиною Людмилою Касаткіною в головній ролі. Спільне виробництво кіностудій «Мосфільм» (СРСР) і «Ілюзіон» (Польща). У польському прокаті фільм йшов з субтитрами, мова польських акторів не була заглушена голосом перекладача.

В основу фільму покладена історія російської ув'язненої Освенцима Зінаїди Георгіївни Муравйової, яка була там розлучена зі своїм сином Геннадієм. Вона розшукала його лише через роки, коли він жив у Польщі під ім'ям Еугеніуш Грущинський (після війни він потрапив до притулку в Нижній Сілезії, де його усиновила польська вихователька Олена Грущинська) і був студентом Щецінського політеху. У 1969 році в Польщі про Грущинського був випущений півгодинний телефільм «Numer 149850».

Сюжет

У день нападу Німеччини на СРСР у мешканки Білорусі Зіни Воробйової народжується син Гена. Через деякий час вони потрапляють в Освенцим, де їх після карантину розселяють по різних бараках, але Зіна по можливості постійно навідується до Гені і підгодовує його. Ближче до кінця війни, через наступ радянських військ, Зіна потрапляє до Маршу смерті, і коли йде, то з жахом бачить, що барак, в якому знаходиться її син, забитий — дітей явно збираються вбити. Потім, уже після війни, під час повернення, Зіна дізнається у випадково зустрінутого колишнього товариша по службі чоловіка, що він загинув в перший же день війни, і від шоку втрачає зір. Вона насилу одужує, поселяється в Ленінграді, де потім починає працювати в лабораторії якості на заводі з виробництва телевізорів, але не залишає спроб розшукати Гену, бо впевнена, що той живий. Вона постійно посилає запити до Польщі в музей Освенцима, коли дізнається, що ця організація активно допомагає в пошуках зниклих дітей колишніх в'язнів табору. Одного разу вона бачить по телевізору кінохроніку про Освенцим, зняту радянськими солдатами після звільнення, і впізнає в натовпі звільнених дітей Гену.

Паралельно показано, що Гена справді живий. Після війни він і інші незатребувані діти опиняються в імпровізованому притулку, де до нього проявляє інтерес колишній в'язень Освенцима, полька Галина Трущинська. Гена до того моменту вже не говорить по-російськи, а тільки по-польськи і по-німецьки, і думає, що він француз (своє ім'я Гена він переробляє на польське Генак). Через якийсь час Галина усиновляє Гену, і тепер його звуть Еугеніуш Трущинський. Минають роки, і Еугеніуш, що виріс, стає морським капітаном. Одного разу він зі своєю дівчиною приїжджає в музей Освенцима на екскурсію і відчуває шок, коли під час перегляду тієї ж самої кінохроніки, яку бачила Зіна, бачить в кадрі себе. Директор музею запрошує його до себе і, дізнавшись його номер, повідомляє йому про запит Зіни. Незважаючи на внутрішні суперечності, Еугеніуш приїжджає до Ленінграда і возз'єднується з рідною матір'ю, але через якийсь час їде, позаяк у Польщі в нього тепер своє життя.