Палома Пікассо

Палома Пікассо
Paloma Picasso
Ім'я при народженні	фр. Anne Paloma Ruiz Picasso y Gilot[1]
Народилася	19 квітня 1949(1949-04-19)[2][3]^[…] (75 років) Валлоріс, Приморські Альпи, Франція
Громадянство	Франція
Місце проживання	Лозанна Марракеш
Діяльність	підприємиця, хореографка, художниця, дизайнерка прикрас, дизайнерка, світська особа, модельєрка, стилістка, підприємниця, акторка
Галузь	модний дизайн[4], мода[4] і швейна промисловість[4]
Alma mater	Паризький університет і Lycee Francais Charles de Gaulle^d
Знання мов	іспанська і французька[5][4]
Батько	Пабло Пікассо
Мати	Франсуаза Жільо
Родичі	Maria Picasso^d, José Ruiz Blanco^d, Lola Ruiz Picasso^d, Javier Vilató y Ruiz^d і José Vilató Ruiz^d
Брати, сестри	Maya Widmaier-Picasso^d, Paulo Picasso^d і Клод Пікассо
Нагороди
IMDb	ID 0681445

Пало́ма Піка́ссо́ (фр. Paloma Picasso, при народженні Анна Палома Руїс Пікассо-і-Жільо, ісп. Anne Paloma Ruiz-Picasso y Gilot; 19 квітня 1949(19490419), Валлоріс, Франція) — французька й американська ювелірка, модельєрка і підприємиця, стилістка, художниця, хореографиня, світська левиця. Ювелірна дизайнерка компанії Tiffany & Co.

Біографія

Народилась 19 квітня 1949 року у французькому місті Валлоріс молодшою донькою худождника Пабло Пікассо та мисткині й мемуаристки Франсуази Жільо (з якою він не був одружений). Ім'я «Палома» у перекладі з іспанської означає «голубка»^[6]. Дитинство дівчинки минало в оточенні творчих людей, що мало сформувало її життєвий шлях як модельєрки.

У 1953 році мати пішла від батька й забрала з собою Палому і Клода. Діти майже припинили бачитись із ним^[7].

У 1957 році Палома пробувала сили в олійному живописі. «Я не думаю, що це було легко. Скоріше, складно!»^[8].

У 1968 році вступила до Нантського університету.

Після смерті батька (1973) на якийсь час втратила інтерес до дизайну й пережила депресію. Пабло Пікассо не залишив заповіту, і його позашлюбні діти — Палома, Клод і єдинокровна сестра Майя звернулися до суду для розподілу статків, які оцінили у 250 мільйонів доларів. Анна отримала 90 мільйонів і погодилась допомогти французькому уряду, що дістав також значну суму грошей як податок від нерухомості, у справі створення паризького Музею Пікассо^[9].

У 1978 році одружилася з аргентинським драматургом і режисером Рафаелем Лопес-Камбілем (Лопесом-Санчесом). Весілля стало яскравою світською подією (одяг для церемонії створили Ів Сен-Лоран і Карл Лагерфельд), що тривалий час залишалась темою хронік і взірцем весільних суконь для паризьких кутюр'є.

У наступному (1982) переїхала з чоловіком до Нью-Йорка^[8].

У 1999 році розлучилась. Невдовзі пошлюбила французького лікаря Еріка Тевенне^[10], з яким переїхала до Швейцарії.

Кар'єра

Палома Пікассо розпочала ювелірну кар'єру в 1968 році в Парижі, працюючи дизайнеркою костюмів. Придбане нею базарне намисто з гірського кришталю для виконавиці головної ролі відобразило її мистецький смак, його високо оцінила критика. Після цього успіху вступила на курси ювелірної справи. Невдовзі отримала пропозицію від Ів Сен-Лорана на розробку дизайну аксесуарів для супроводу однієї з його колекцій. У 1971 році працювала для грецької ювелірної компанії Zolotas, оформлювала сумочки і взуття для італійської фірми й працювала з хутром для Жака Каплана^[9][8].

У 1974 році Пікассо знялась в еротичному фільмі «Аморальні історії» польського режисера Валеріана Боровчика, заживши скандальної популярності.

Наприкінці 1970-х Палома Пікассо була відомою завсідницею легендарного Нью-Йоркського диско-клубу Студія 54, де полюбляли проводити час такі селебритіз, як Енді Воргол, Мік Джаггер і багато інших.^{[джерело?]}

Окрім основної діяльності, Пікассо створювала декорації для аргентинського драматурга і режисера Рафаеля Лопес-Камбіля (Лопеса-Санчеса).

У 1980 році Палома Пікассо підписала контракт з ювелірною компанією Tiffany & Co. Вже на той час її ім'я було широко відомим брендом ювелірних виробів^[8][9]. Характерною рисою й своєрідним автографом її робіт стали голубка й червоний колір. У тому ж році світ побачила її перша колекція.

У 1981 році підтримала відкриття Музею Пікассо^[8].

У 1983 році ім'я Паломи Пікассо внесли до Міжнародного переліку Зали слави найстильніших людей^[8].

Незабаром Пікассо відкрила для себе нові сфери дизайну. У 1984 році вона заснувала власний бренд, запустивши перший аромат «Paloma Picasso» для L'Oréal^[9]. Через три роки відкрила з чоловіком філію компанії в Нью-Йорку, де колекції аксесуарів Пікассо здобули міжнародне визнання за бездоганну якість і винятковий дизайн.

У 1989 році Американська рада дизайнерів моди присвоїла Паломі Пікассо звання найкращого дизайнера аксесуарів року^[8].

У 1999 році^[10] переїхала до Швейцарії, де в Лозанні заснувала спеціальний фонд, кошти якого спрямовувались на висвітлення творчості її батьків, в першу чергу матері, мистецький доробок якої лишався на той час майже невідомим.

На початку 2000-х Палома Пікассо, відома своїми сміливими кольорами, змінила стиль. Яскраві й кричущі фарби поступилися сірим відтінкам, золоту й жовтувато-коричневим кольорам^[9].

У 2010 році Пікассо відсвяткувала свій 30-літній ювілей у компанії Tiffany & Co., представивши нову колекцію, засновану на її любові до Марокко^[8][11]. У наступному (2011) році вона дебютувала з колекцією під назвою «Venezia», на честь міста Венеція.

2011 року Палома Пікассо отримала нагороду за досягнення в галузі мистецтва від Національного музею жіночого мистецтва у Вашингтоні^[8].

Примітки

1. GeneaStar
   d:Track:Q98769076d:Track:Q3100478
2. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
   d:Track:Q37312
3. FemBio database
   d:Track:Q61356138
4. Чеська національна авторитетна база даних
   d:Track:Q13550863
5. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
6. Paloma Picasso, from the Biography Resource Center, the Gale Group, 2001.
7. Michael Kimmelman.  // The New York Times. — 1996.
8. Paloma Picasso: History (англ.). Vogue. Архів оригіналу за 11 серпня 2014. Процитовано 1 серпня 2014.
9. Paloma Picasso (англ.). The Fashion Model Directory. Процитовано 31 липня 2014.
10. About Tiffany & Co. — Paloma Picasso
11. Paloma Picasso (англ.). press.tiffany.com. Процитовано 31 липня 2014.

Бібліографія

• Jane Mulvagh. Costume Jewelry in Vogue. — Thames and Hudson, 1988. — 192 с. — ISBN 9780500275139.
• Rolf Kallass, Wilhelm Siemen, Paloma Picasso, Shirley MacDonald, Villeroy-&-Boch-Aktiengesellschaft. Design world of Paloma Picasso. — Dt. Porzellanmuseum, 1997. — 56 с. — ISBN 9783927793460.