У 1968 році він зустрів Сару Лавнер (Шульц / Sara Lavner (Schultz)), молоду жінку із Брукліна. Сара і Клод одружилися в наступному (1969) році й розлучилися в 1972 році[4].
Працював фотографом у Нью-Йорку, коли його батько помер. У той час він був відсторонений від батька через надруковану його матір'ю книгу спогадів «Життя з Пікассо» (Life with Picasso). Але спадщина його батька виявилася дуже важливою для нього, і він створив «Управління Пікассо»[5] для спостереження за авторськими правами та вирішення інших юридичних питань.
Клод жив у Нью-Йорку в період між 1967 і 1974 роками. Він майже рік був помічником фотографа Річарда Аведона, а також вивчав кіно та мізансцену в студії «Актори». Він також працював фотокореспондентом часописів Time Life, Vogue та Saturday Review[6].
Клод Пікассо був нагороджений Орденом Почесного легіону в 2011 році за особистий внесок у фотографію, кінематограф та візуальне мистецтво, а також за діяльність з управління батьковим спадком.
↑Hawley, Janet, 2011. "Pablo was the greatest love of my life ... I left before I was destroyed", Good Weekend, The Sydney Morning Herald, 23 July, pp. 19.