PROFILBARU.COM

Особли́ва нара́да НКВС (Особлива нарада при НКВС) — позасудовий орган, створений 1924 року в системі ОГПУ-НКВС для адміністративної висилки та позасудового розгляду кримінальних справ без виклику обвинуваченого та свідків. Якщо з 1924 року існування та функціонування Особливої наради НКВС суперечило вимогам Кримінально-процесуального кодексу СРСР, згідно з яким усі справи про злочинні діяння, включаючи «контреволюційні» виступи, були підсудні суду або революційним трибуналам, то після прийняття Конституції СРСР 1936 року, розгляд кримінальних справ Особливою нарадою НКВС суперечив також нормам конституції щодо обов'язковості судочинства судами з обов'язковим відкритим розглядом кримінальних справ. У додаток ЦВК СРСР 10 липня 1934 року прийняв постанову «Про розгляд справ щодо злочинів, розслідуваних народним комісаріатом внутрішніх справ Союзу РСР і його місцевими органами», яка визначала належність підсудності кримінальних справ, котрі розслідувались НКВС, тільки судам, що своєю чергою законодавчо додатково суперечило існуванню Особливої наради НКВС. Особлива нарада НКВС найчастіше виносила вироки по 58-й статті «Контрреволюційні злочини» Кримінального кодексу СРСР, яка передбачала винесення вироків лише судом.

Концептуально Особлива нарада НКВС, як і трійки НКВС, не мали нічого спільного з кримінальним судочинством: вони були позбавлені таких головних принципів судочинства як незалежність суду, змагальність і рівність сторін перед судом та законом. Навіть їхнє функціонування неможливо прирівняти до розгляду адміністративних справ, що виникають із незначних правопорушень, оскільки і розгляд адміністративних справ обов'язково передбачає відкритість процесу розгляду та прийняття доводів обвинувачуваної сторони — функції, що були відсутні під час розгляду справ позасудовими органами.

Особлива нарада НКВС, як позасудовий орган, була скасована тільки після смерті Сталіна наказом Президії ВР СРСР 1 вересня 1954 року.

Див. також

Джерела та література

Олег Борисович Мозохин Правовые полномочия Особого Совещания в России и СССР 1881—1953^[1]
Выписка из протокола № 53 заседания Президиума ВЦИК по вопросу об утверждении декрета «Об административной высылке» 10.08.1922^[2]
Положение о правах объединенного государственного политического управления в части административных высылок, ссылок и заключения в концентрационный лагерь Москва, Кремль 24 марта 1924 г.^[3]
Об образовании Общесоюзного Народного Комиссариата Внутренних Дел ПОСТАНОВЛЕНИЕ Центрального Исполнительного Комитета Союза ССР^[4]
Постановление ЦИК и СНК СССР «Об Особом Совещании при НКВД СССР» 05.11.1934^[5]
Докладная записка С. Н. Круглова и Р. А. Руденко Н. С. Хрущеву о пересмотре дел осужденных особым совещанием при НКВД — МГБ СССР^[6]
Жертвы политического террора в СССР Поиск по алфавиту^[7]
Конституция (основной закон) Союза Советских Социалистических Республик. Утверждена Чрезвычайным VIII съездом Советов Союза ССР 5 декабря 1936 года^[8]
corporatelie Антиконституционные преступления в сталинском СССР: правовой аспект репрессий^[9]
Уголовный кодекс РСФСР в редакции 1926 г.
Мозохин «Право на репрессии. Внесудебные полномочия органов государственной безопасности (1918—1953)»(рос.)
Мазохин О. Б. Полномочия на репрессии 1918—1953 гг(рос.)
Оперативний наказ Народного Комісара Внутрішніх Справ СРСР № 00447^[10]
Составы троек НКВД-УНКВД 1937—1938 гг., созданных для рассмотрения дел арестованных в ходе массовой операции по приказу НКВД СССР № 00447 от 30 июля 1937 г.^[11]
Постанова ЦВК та РНК СРСР від 1 грудня 1934 року(рос.)
Постановление ЦИК СССР. О внесении изменений в действующие уголовно-процессуальные кодексы союзных республик(рос.)
Постановление ВЦИК от 25.05.1922 об уголовно-процессуальном кодексе (вместе с уголовно-процессуальным кодексом Р. С. Ф. С. Р.)^[12]
Решение Политбюро ЦК ВКП(б) № П65/116 от 17 ноября 1938 года^[13]