Ортит, алланіт — мінерал класу силікатів з групи епідоту, складний діортосилікат острівної будови.
Від грецьк. «ортос» — прямий, правильний (шведський хімік Єнс Берцеліус, 1918). Синоніми: багратіоні́т, бодені́т, муромонти́т, тавтоті́т, цери́н, церепідо́т.
Хімічна формула:
Сингонія моноклінна. Призматичний вид. Форми виділення: таблитчасті кристали і зернисті агрегати. Спайність недосконала. Густина 3,7-4,2. Ізотропного — 2,8. Твердість 6,0-6,5. Колір бурий, смоляно-чорний. Блиск скляний, смоляний. Напівпрозорий або непрозорий. Злам близький до раковистого. Крихкий. Радіоактивний. У шліфах інтенсивно забарвлений. Зустрічається як акцесорний мінерал у гранітах, сієнітах та ін., а також пегматитах, збагачених рідкісними землями і в кристалічних сланцях. Сировина для вилучення рідкісноземельних елементів і торію.
Гіттеро, Арендаль, Гундгольмен (Норвегія), Іттербі, Фінбу (Швеція), Ваарала (Фінляндія), штат Каліфорнія, Вірджинія (США). В Україні є у Приазов'ї.
Розрізняють:
Портал «Геологія» Портал «Мінералогія»