Онікс (дав.-гр. ὄνυξ — ніготь) — мінерал класу силікатів, різновид халцедону — халцедоновий волокнистий різновид кварцу — SiO2. Цим ім'ям також називають агат, проте вони відрізняються формою смуг: агат має криволінійні смуги, а онікс — паралельні.
Містить (%): SiO2 — 98-100; Fe2O3 — 0-2.
Онікс має тригональну сингонію, трапецоедричний вид. Його твердість складає 6.5–7, а густина — 2.55–2.70. Блиск скляний. Злам раковистий. Розчиняється тільки у плавиковій кислоті. Піддається дії лугів.
Зустрічається у розсипах, у вигляді натічних форм, які заповнюють порожнини. Утворює суцільні маси, лінзовидні окремості. Прихованокристалічний.
Знаходиться спільно з агатом і кварцом у змінених лавах основного складу (у порожнинах цих порід). Заповнює жили пізніх стадій. Утворює крупні гальки при вивітрюванні мигдалекам'яних лав.
Родовища: Індія, Бразилія (Мінас-Жерайс), Уругвай, Алжир (г. Маскара), Узбекистан, Туркменістан. Історичною славою користувалися родовища оніксу в Стародавньому Єгипті (м. Алабастрон, т. зв. «єгипетський алебастр» Плінія Старшого) та Іранського Азербайджану («тавризький мармур»). Як виробне і декоративно-облицювальне каміння використовувався у Стародавньому Єгипті та Вавилоні. Назва — від грецьк. «онікс» — ніготь, лапа, копито (E.Theophrastus, бл. 315 р. до н. е.).
Розрізняють:
Портал «Геологія» Портал «Мінералогія»