Перша згадка про село датується 1649 роком. Друга — 1666 роком. Ймовірно, Озеряни виникли тільки у другій половині XVII ст., адже будівництво першої церкви у селі почалось лише в 1703 р.[1]
Г. Галаган, московський прислужник, Прилуцький полковник, тривалий час боровся за включення Озерян до своїх прилуцьких володінь, і тільки в 1737 р. "Галаган випросив собі на Озеряни не грамоту, а універсал від тогочасного в.о Київського губернатора А. І. Рум'янцева...Отримав цей універсал, Галаган заспокоївся, знаючи, що акт виданий таким сильний чоловіком, закріплює за ним Озеряни безповоротно"[1].
Село входило до 1-ї сотні Прилуцького полку, а потім до Глинського повіту Чернігівського намісництва[2].
У 1862 році в селі володарському та козачому Озирянє були церква та 437 дворів де жило 2749 осіб (1337 чоловічої та 1412 жіночої статі)[4].
У 1911 році в селі Озирянє були Миколаївська[5][2] церква, земська, церковно-прихідська та грамоти школи, у селі жило 3813 осіб (1917 чоловічої та 1896 жіночої статі)[6].
Гальченко Петро Петрович (? - 19 березня 1943) - вчитель місцевої школи, подвижник-просвітянин, спалений живим гітлерівськими загарбниками за захист своїх 186 приречених до спалення односельців. В селі діє музей його імені.
↑Полтавский губерский статистический комитет. (1911). Список населенных мест Полтавской губернии, с кратким географическим очерком губернии(рос.). Полтава: Электроная типография Д.Н. Подземского Петровская улица собственый дом, 1912. с. 175 з 562.
