Огюст Перре
Огюст Перре |
---|
![](//upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/d/df/Auguste_Perret_architecte_1932.jpg/269px-Auguste_Perret_architecte_1932.jpg) | Народився | 12 лютого 1874(1874-02-12)[1][2][…] Іксель, округ Брюссель-Столиця, Брюссельський столичний регіон, Бельгія |
---|
Помер | 25 лютого 1954(1954-02-25)[1][2][…] (80 років) Париж, Франція[5] |
---|
Поховання | цвинтар Монпарнас |
---|
Країна | Франція[6] |
---|
Діяльність | архітектор, підрядник, педагог, дизайнер, містобудівник |
---|
Alma mater | Національна вища школа красних мистецтв |
---|
Вчителі | Julien Guadetd |
---|
Відомі учні | Paul Vimondd, Ле Корбюзьє, Jean Renaudied, René Ichéd, Adrien Breletd[7], André Le Donnéd[7], Patroklos Karantinosd, Elsa Sundlingd[8] і Q98573050?[9][10] |
---|
Знання мов | французька[1] |
---|
Заклад | Спеціяльна архітектурна школаd і Національна вища школа красних мистецтв |
---|
Членство | Академія красних мистецтв Франції і Національна академія художніх мистецтв Аргентиниd |
---|
Magnum opus | Chapelle du Rosaire de Venced, Église Notre-Dame du Raincyd, reconstructed center of Le Havred і Театр Єлисейських полів |
---|
Батько | Claude Perretd |
---|
Брати, сестри | Gustave Perretd і Claude Perretd |
---|
Нагороди | |
---|
|
Огю́ст Перре́, Оґюст Перре (фр. Auguste Perret; 12 лютого 1874, Іксель, Бельгія — 25 лютого 1954, Париж, Франція) — французький архітектор, піонер і лідер у будівництві із залізобетону, підприємець, педагог. Центр міста Гавр, майже повністю зруйнований під час Другої світової війни і відновлений під керівництвом Перре, в 2005 році був занесений до списку Світової спадщини ЮНЕСКО[11].
Біографія
Народився в бельгійському місті Іксель, у сім'ї каменяра, який мав успішний бізнес в Парижі. Вивчав архітектуру в Школі красних мистецтв у Парижі, покинув її не отримавши диплома і став працювати в сімейній справі. 1904 року побудував житловий будинок за адресою «25bis, rue Benjamin Franklin» у Парижі, який, ймовірно, став першим житловим будинком, побудованим із залізобетону. 1905 року спільно з братами Гюставом (теж архітектор, співавтор більшості проектів Огюста) і Клодом заснував фірму, що спеціалізувалася на будівництві із залізобетону. У цій фірмі в 1909 році кілька місяців працював і вивчав основи технічного креслення Ле Корбюзьє.
1913 року за проектом Перре було споруджено будівлю театру Єлисейських полів — чудовий зразок нового в той час стилю ар-деко. Ця споруда принесла Огюсту популярність — він будує промислові та житлові будівлі, будинки-студії для художників і скульпторів, церкви. Церква Богоматері в Ле-Ренсі, 1922—1923) стала першим храмом Франції, який був повністю побудованим із залізобетону.
З 1923 року керував майстернею при Школі красних мистецтв, яка спеціалізувалася на бетоні. З 1928 року викладав у спеціальній школі архітектури. З 1943 року керував Асоціацією архітекторів і викладав у Академії витончених мистецтв. Після війни отримав замовлення на відновлення центральної частини зруйнованого міста Гавр.
Помер 1954 році, через два роки після смерті брата Гюстава. Будівництво в Гаврі за проектами Перре тривало до 1964 року.
Після смерті Огюста Перре вважали найвизначнішим архітектором Франції, порівнювали з Ле Корбюзьє, а потім надовго забули. Тільки 1985 року після публікації книги Джозефа Абрама (Joseph Abram) творчість майстра було заново відкрито для суспільства. У 1990-ті року спадщина братів Перре була ґрунтовно вивчена, на початку 2000-их вийшло декілька монографій, присвячених Перре, а в 2002—2004 роках була організована пересувна виставка «Перре, поетика бетону». Врешті 15 липня 2005 року ЮНЕСКО оцінило реконструкцію Гавра як видатний зразок архітектури та міського планування в післявоєнному будівництві та занесло Гавр до Списку об'єктів світової спадщини.
Галерея
Ранні роботи (1913—1939)
-
Залізобетонний житловий будинок на вулиці Бенджаміна Франкліна, 25, Париж (1903)
-
-
Інтер'єр Театру Єлисейських полів (1913)
-
Інтер'єр Церкви Богоматері в Ле-Ренсі (1922–23)
-
Капела Непорочного зачаття в Аркеї (1930)
-
Великі сходи Економічної, соціальної та екологічної ради, Париж (1937 р.)
Роботи пізнього періоду (1945—1954)
Примітки
Література
- Les Albums d'Art Druet 16 (A. et G. Perret), Librairie de France, Paris, 1928.
- Christophe Laurent, " Quand Auguste Perret définissait l'architecture moderne au XXe siècle ", dans Revue de l'Art, 1998, n°121, p.61-78 (онлайн)
- Maurice Culot, David Peyceré et Gilles Ragot (dir.), Les Frères Perret, l'œuvre complète, I.F.A., éd. Norma, 2002
- Karla Britton, Auguste Perret, éditions Phaidon, 2003
- Christophe Laurent, Guy Lambert et Joseph Abram, Auguste Perret. Anthologie des écrits, conférences et entretiens, Le Moniteur, 2006
- Elisabeth Chauvin, Appartements témoins de la reconstruction du Havre, Point de vues, 2007
- Jean-Lucien Bonillo, La Reconstruction à Marseille 1940—1960, architectures et projets urbains, éditions Imbernon, Marseille, 2008, ISBN 2-9516396-6-X
- Le Havre. Auguste Perret et la reconstruction, Connaissance du Patrimoine de Haute-Normandie, coll. « Images du patrimoine », Rouen, 2009, 64 p. ISBN 978-2-910316-21-1* Joseph Abram, Augusute Perret, Infolio, 2010, 216p.
- Cédric Avenier, L'ordre du béton. La tour Perret de Grenoble, Grenoble, CRAterre, 2013.
Посилання
|
---|
| Культурні |
| |
---|
| Природні |
|
---|
| Змішані |
|
---|
| |
|
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво |
|
---|
| Генеалогія та некрополістика |
|
---|
| Література та бібліографія |
|
---|
| Наука |
|
---|
| Спорт |
|
---|
| Тематичні сайти |
|
---|
| Словники та енциклопедії |
|
---|
| Довідкові видання |
|
---|
| Нормативний контроль |
|
---|
|
|
|