Професія каменяра з'явилася, коли люди почали кам'яне будівництво. У Давньому Єгипті за часів будування пірамід каменярі були незамінні.
Сучасність
У теперішній час ручне оброблення каменю майже не застосовується. Видобування каменю, розпиляння його на блоки та їх оброблення проводяться спеціальними машинами.
Каменярський інструмент
Бучарда (зубчастий киур) — молоток з насічкою на бійчиках.
Закольник — молот зі скошеними боками (у вигляди призми). Уживається для сколювання країв брил.
Киянка — металевий молоток вагою 1,8–4,5 кг, призначений для роботи з долотом. Для м'яких порід або для тонкого оброблення каменю уживається дерев'яна киянка.
Кирка-молот (кувалда, балда) — молот, загострений на дві грані, вагою понад 4,5 кг. Уживається для первісного, грубого оброблення.
Кирка-киур (клевець) — молот, загострений на чотири грані, вагою до 4 кг. Заміняє долото з киянкою.
Кирка-тесовик — інструмент у вигляді невеличкої легкої кирки-мотики. Один дзьоб загострено на чотири грані, другий на пласку лопаточку.
Кутник — інструмент для дотримування прямоти кутів.
Скарпель — каменярське долото, різець з широким наконечником. Різальна крайка може бути як рівною, так і з зубчиками.
Шпунт — долото круглого перерізу з чотиригранним наконечником. Уживаються також грановані шпунти.
Інші значення
Розколювання каменю клином
Також каменярем зоветься робітник каменярні (каменоломні) або кам'яного кар'єру, який видобуває каміння (інші назви «каменолом», «каменотес»), взагалі робітник, який рубає камінь[1]. Саме з ними видатний український поет Іван Франко порівняв себе, написавши вірш «Каменярі».
«Каменяр» («Великий Каменяр») — прізвисько Івана Франка.
У сучасній українській мові «каменярами» часто неправильно зовуть мулярів[4], що є зближенням з рос.каменщик.
