Межує з
Нуме́а або Нуме́я[7] (фр. Nouméa) — столиця Нової Каледонії (заморська територія Франції). Порт на березі Тихого океану. Виплавка нікелю. Вивіз нікелю, залізних руд, міді. Населення — 91 386 осіб (2004, перепис), включаючи приміські зони — 146 245. Мер міста з 1986 року по 2014 рік — Жан Льокує (фр. Jean Lèques).
Нумеа знаходиться за 16 758 км по прямій від Парижа. Місто розташоване на горбистому півострові недалеко від південно-східного кінця Нової Каледонії, яка, у свою чергу, розташована в південно-західній частині Тихого океану. На сході й північному сході місто межує з муніципалітетом Мон-Дор, а на півночі й північному заході з Думбеа, які разом з Нумеа утворюють агломерацію Велике Нумеа.
Знаходиться за 540,09 км від Порт-Віла[8] (Вануату), за 1472,43 км від Брисбену[9] (штат Квінсленд, Австралія), за 1969,63 км від Сіднея[10] (штат Новий Південний Уельс, Австралія), за 1808,49 км від Окленду[11] (Нова Зеландія), за 2085,93 км від спільноти Волліс і Футуна[12], та за 4609,84 км від Папеете[13].
Ландшафт в основному складається з фліша з опадами, які датовані до пріабонского ярусу еоцену, а також піщаних, вапнякових (східна частина півострова Нувілле, південний край півострова навколо Оуен Торо) і крейдяних порід. Прибережна смуга Великого Нумеа складена з вулканічно-осадових порід, датованих раннім юрським періодом[14].
Місцевість складається з декількох пагорбів — Оуен Торо, Монтравел, гора Коффин, гора Венери, та інших. Пік Монтравел досягає висоти 167 метрів над рівнем моря.
Місто знаходиться у зоні вологих субтропіків. Найтепліший місяць — лютий із середньою температурою 26.4 °C (79.5 °F). Найхолодніший місяць — серпень, із середньою температурою 20.1 °С (68.2 °F).[15]
Першим європейцем, який встановив поселення в околиці, був британець Джеймс Паддон у 1851 році. Стурбовані контролем над островом, французи встановили поселення поруч у 1854 році, переїхавши з Балади з півночі острова. Це поселення спочатку називалося Порт-де-Франс, але згодом, 1866 року, перейменовано в Нумеа. Спочатку зона використовувалася як виправна колонія, а потім як центр для переробки нікелю й золота, які видобували неподалік.
Під час Другої світової війни Нумеа використовувалося як штаб армії США в Південному Тихому океані. П'ятикутний комплекс штаб-квартири армії після війни був використаний як основа для регіональної міждержавної організації: Південної Тихоокеанської Комісії, яка пізніше стала називатися як Секретаріат тихоокеанського співтовариства.
Населення міста за переписом 2014 року — 99926 осіб, з передмістями — 179 509 осіб. У самому Нумеа європейці складали 56,5 %, у Великому Нумеа — 40 %. Меланезійці, відповідно, 23,8 % і 23,4 %.
За 52 кілометри на північний захід від міста, у муніципалітеті Паїта розташований Міжнародний аеропорт Ла-Тонтута, з якого виконуються рейси в Париж, Токіо, Осаку, Сеул, Сідней, Брисбен та Окленд.
Також у межах міста є аеропорт Нумеа-Мажента, з якого здійснюються місцеві рейси, зокрема, на острови Луайоте і Пен.
Роль громадського транспорту в місті виконують автобусні маршрути й таксі.