Село Нова Дмитрівка розташоване поблизу кількох невеликих балок — Круглої, Розсоховатої, Малобобрової та Бобрової, дном яких протікають пересихаючі струмки, на деяких з яких створені ставки.
Корисні копалини
Поблизу села було розвідано родовище бурого вугілля, яке розташоване під селом. Розробкою родовища займається підпримство з іноземними інфестиціями «Барвінок 3+», дочірнє підприємство швейцарської компанії «Hydrogen Power Holding». Планується видобувати 3 млн т вугілля на рік та отримувати 1 млрд м3 газу для металургії[1].
Історія
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР в 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв в Новій Дмитрівці та Курульці — 171 людина.[3]
5 березня 2012 року під час другого засідання Ради вітчизняних та іноземних інвесторів при Харківській обласній державній адміністрації директор підприємства «Барвінок 3+» Юрій Оршанський заявив, що жителі села Нова Дмитрівка чисельністю 230 осіб будуть переселені зі збереженням всіх соціальних норм, оскільки село знаходиться над Новодмитрівським родовищем бурого вугілля[1].
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 725-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області», увійшло до складу Барвінківської міської громади.[4]
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Барвінківського району, село увійшло до складу Ізюмського району[5].
У 2022 році село постраждало внаслідок російських обстрілів.[6]
Ентомологічний заказник місцевого значення «Чабанне». Площа 5,0 га.
Заповідна ділянку розміщена на схилах степової балки, яка з трьох сторін межує з орними землями, зі сходу захищена лісом. Рослинність представлена чагарниковими і ковило-типчаковим степом за участю рідкісних рослин — видів ковили і катрану татарського, цінних лікарських рослин. В ентомо-фауні переважають степові мезофіли і ксерофіти, трофічно пов'язані з рослинами цілинних степів. Виділяється комплекс комах-запилювачів люцерни: Мелітта заяча, еуцера, антофори, номія діверзіпес, джміль степовий, у тому числі і рідкісні види, які занесені до Червоної книги України — рофітоідес сірий, мелітурга булавовуса, джмелі: глинистий, моховий.[9]
