Національна безпека — здатність країни своєчасно виявляти, запобігати і нейтралізувати реальні та потенційні загрози національним інтересам.
Національна безпека – захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам.
б) безпеку державного ладу, суспільства та громадського порядку – захищеність життєво важливих для суспільства та особи інтересів, прав і свобод людини і громадянина, забезпечення реалізації права українського народу на самовизначення, збереження держави Україна та забезпечення її сталого розвитку на основі найвищих цінностей демократії, верховенства права, свободи, гідності, безпеки і процвітання громадян, забезпечення яких є пріоритетним завданням діяльності сил безпеки, інших державних органів (правоохоронні та розвідувальні органи, державні органи спеціального призначення з правоохоронними функціями та сили цивільного захисту);
в) безпеку міжнародну – стан міжнародних відносин, який виключає порушення миру та реальної загрози розвитку людства;
в) економічну безпеку – забезпечення захисту економічної системи від існуючих та можливих майбутніх загроз, захищеність економічних правовідносин, безпечних умови життєдіяльності і добробут громадян;
в) інформаційну безпеку – складову частину національної безпеки спрямовану на посилення можливостей захисту інформаційного простору, підтримки інформаційними засобами та заходами соціальної та політичної стабільності держави, в тому числі щодо забезпечення прав людини на збирання, зберігання, використання та поширення інформації, доступу до достовірної та об'єктивної інформації, а також вжиття ефективних заходів протидії деструктивній пропаганди та інформаційно-психологічним операціям;
г) кібербезпеку – посилення спроможностей національної системи кібербезпеки для протидії кіберзагрозам у сучасному безпековому середовищі.
інші військові формування, утворені згідно із законами країни
громадяни країни та їх об’єднання.
Національна безпека забезпечується шляхом проведення виваженої державної політики відповідно до прийнятих в установленому порядку доктрин, концепцій, стратегій і програм у політичній, економічній, соціальній, воєнній, екологічній, науково-технологічній, інформаційній та інших сферах. (див. Додаток 1) Конкретні засоби і способи забезпечення національної безпеки обирають відповідно до характеру і масштабів загроз національним інтересам.
Основні засади
Основними параметрами національної безпеки є:
Національні інтереси — життєво важливі матеріальні, інтелектуальні і духовні цінності народу країни як носія суверенітету і єдиного джерела влади в країні, визначальні потреби суспільства і держави, реалізація яких гарантує державний суверенітет країни та її прогресивний розвиток;
Загрози національній безпеці — наявні та потенційно можливі явища і чинники, що створюють небезпеку життєво важливим національним інтересам країни;
Воєнна організація держави — сукупність органів державної влади, військових формувань, утворених відповідно до законів країни, діяльність яких перебуває під демократичним цивільним контролем із боку суспільства і безпосередньо спрямована на захист національних інтересів країни від зовнішніх та внутрішніх загроз;
Правоохоронні органи — органи державної влади, на які Конституцією і законами країни покладено здійснення правоохоронних функцій.
Забезпечення національної безпеки ґрунтується на таких основних принципах:
пріоритет прав і свобод людини та громадянина;
верховенство права;
пріоритет договірних (мирних) засобів у розв’язанні конфліктів;
своєчасність і адекватність заходів захисту національних інтересів від реальних та потенційних загроз;
чітке розмежування повноважень і взаємодія органів державної влади у забезпеченні національної безпеки;
демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією держави та іншими структурами в системі національної безпеки;
використання в інтересах країни міждержавних систем і механізмів міжнародної колективної безпеки.[1]
↑Національна безпека. Борисфен Інтел(укр.). 24 травня 2020. Процитовано 9 листопада 2021.
Нормативні акти
Конституція України: чинне законодавство станом на 01 січня 2020 р. Київ: Норма права, 2020. 100 с..
Закон України «Про національну безпеку України». Відомості Верховної Ради України. 2018. № 31. Ст.241. Із змінами, внесеними згідно із законами України № 522-IX від 04.03.2020, ВВР, 2020. № 34. Ст.241 - № 1702-IX від 16.07.2021 ( вводиться в дію з 01.01.2022). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2469-19#n355.
Закон України «Про оборону України». Відомості Верховної Ради України. 1992. № 9. Ст.106. Із змінами, внесеними згідно із законами України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1932-12#Text
Стратегія кібербезпеки України. Затверджена Указом Президента України від 26 серпня 2021 року № 447/2021. Офіційний вісник України від 10.09.2021. 2021. № 70. стор. 42, стаття 4417, код акта 106911/2021. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/447/2021#n12
Стратегія інформаційної безпеки. Затверджено Указом Президента України від 28 грудня 2021 року № 685/2021. Урядовий кур'єр. 2021. № 251. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/685/2021#Text.
Література
Шемшученко Ю. С. Безпека національна. Юридична енциклопедія: у 6 т. / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. Київ: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. Т. 1: А - Г. 672 с.
Тертишник В. Конституція України. Науково-практичний коментар. Вид. 2-ге, доповн. і перероб. Київ: Алерта, 2023. 464 с. ISBN 978-617-566-780-4 .
Українська правнича енциклопедія / За заг. ред. В. М. Тертишника, Л. Р. Наливайко, А. Є. Фоменко, В. В. Ченцова. Київ : Алерта, 2023. 768 с. ISBN 978-617-566-754-5
Національна безпека: світоглядні та теоретико-методологічні засади: монографія / за заг. ред. О. П. Дзьобаня. Харків: Право, 2021. 776 с. С. 6.
Корнієвський О. Національна безпека // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.:Парламентське видавництво, 2011. — с.489 ISBN 978-966-611-818-2.
