Нерідко термін «Нагірний Карабах» вживають щодо Нагірно-Карабаської Республіки, але це неправильно, ще більш неправильно зіставляти її з територією Нагірно-Карабаської автономної області, оскільки ані заявлена, ані фактично контрольовані площі не збігаються.[джерело?]
Історія
Рішенням Кавбюро ЦК РКП (б) територія Нагірного Карабаху з 94 % вірменського населення[2][3][4][5] була включена у склад Азербайджанської РСР як автономія. Впродовж радянських часів відносна кількість вірмен знизилася з 94 % до 76 %, а азербайджанців збільшилася з 5 % до 23 %. У 1988 році почався конфлікт між Азербайджаном і Вірменією через Нагірний Карабах, коли населена переважно вірменами Нагірно-Карабаська автономна область заявила про свій вихід з Азербайджанської РСР. Регіональний парламент ухвалив рішення про входження до складу Вірменської РСР, напруга в регіоні призвела до сплеску насильства[6]. Під час референдуму у 1991 році 99,89 % виборців проголосували за незалежність Нагірного Карабаху, після чого розпочався відкритий етап війни 1987—1994 рр., наслідком якої є перемога вірмен, утворення невизнаної Нагірно-Карабаської Республіки та підписання в Бішкеку Угоди «Про незастосування зброї», яка діє з 12 травня1994 року.
3 серпня 2022 року Збройні сили Азербайджану провели операцію з взяття під контроль декількох важливих висот у Нагірному Карабасі та завдали, як мінімум, один високоточний удар по позиціях військ невизнаної республіки[8].
Як повідомило міноборони Азербайджану ці заходи стали відповіддю на дії противника, які здійснили обстріл азербайджанських сил з позицій миротворчого контингенту РФ. У результаті нього загинув один військовослужбовець. Також сили Нагірного Карабаху здійснили спробу захопити панівну висоту під назвою «Киргизька гора» та спробували окопатися[8].
Але армія Азербайджану відкинула противника з цієї висоти та зайняла інші «важливі панівні висоти» у районі, де зараз проводять облаштування нових позицій. А також завдала ударів по скупченню противника у районі операції, під час яких використовували ударно-розвідувальний дрон Bayraktar TB2[8].
19 вересня 2023 року, Азербайджан почав військову операцію на території Нагірного Карабаху[9][10]. Вже наступного дня, 20 вересня, керівництво Нагірно-Карабаської Республіки погодилось вивести військових, розформувати та повністю роззброїти формування армії оборони Нагірного Карабаху[11].
24 вересня 2023 року, 120 тис. вірмен Карабаху, планували виїхати до Вірменії, побоюючись етнічних чисток[12]. Станом на 27 вересня, до Вірменії повернулася третина населення НКР (42,5 тис. осіб)[13].
28 вересня 2023 року, «влада» Нагірного Карабаху оголосила про припинення існування невизнаної республіки[14], а вже 8 листопада 2023 року, в місті Ханкенді (колишній Степанакерт) відбувся військовий парад азербайджанської армії[15][16].
До вересня 2023 року в регіоні проживали переважно вірмени. Етнічні азербайджанці, які до війни становили близько чверті населення регіону, втекли з Карабаху (як і з Вірменії), а з решти території Азербайджану були змушені втікати етнічні вірмени[6].
Станом на 20:00, 29 вересня 2023 року, за повідомленням речниці премʼєр-міністра Вірменії, з Нагірного Карабаху до Вірменії виїхали 98625 людей[17].
Станом на ранок 30 вересня 2023 року, за повідомленням речниці премʼєр-міністра Вірменії, кордон Вірменії перетнули 100417 мешканців Нагірного Карабаху, тобто понад 80 % населення регіону[18].
Галерея
Примітки
↑Human Rights Watch. Seven Years of Conflict in Nagorno-Karabakh. December 1994, p. xiii, ISBN 1-56432-142-8, citing: Natsional'nyi Sostav Naseleniya SSSR, po dannym Vsesoyuznyi Perepisi Naseleniya 1989 g., Moskva, «Finansy i Statistika»
↑Итоги сельскохозяйственной переписи в Азербайджане, издание Центрального статистического управления Азербайджана, Баку, 1924 г. (рос.)
↑Авдеев М. Н. Численность и национально-племенной состав сельского населения Азербайджана. По данным сельскохозяйственной переписи 1921, Известия ЦСУ Азербайджана, № 2 (4), Баку, 1922 (рос.)
.jpg)
.svg){kind=small}
