Мчаді

Мчаді

Походження	Грузія
Необхідні компоненти	кукурудзяне борошно
Медіафайли у Вікісховищі

Рачинський мчаді з шинкою

Мчаді (груз. მჭადი; мегр. ჭკიდი) — грузинський кукурудзяний коржик, уживаний в Західній Грузії як хліб, так само як і гомі^[1]. Може бути й самостійною стравою.

Також може називатися — чаді (груз. ჭადი)^[2].

Опис

Коржик мчаді прісний і за консистенцією — щільний. При їжі ламається руками^[3].

Випікається з кукурудзяного борошна і води. Може містити начинки: або імеретинський сир, або відварну квасолю з додаванням ріпчастої або зеленої цибулі та зелені кінзи і петрушки^[4]. У Сванетії поширені мчаді з сиром, якщо він несолоний, в тісто додається сіль. У Верхній Сванетії такі коржі називаються чвіштарі, в Нижній Сванетії — лукнарі.

Випікається (смажиться на олії) традиційно в глиняній сковороді кеці. Нині мчаді також може готуватися в чавунній сковороді^[5], або на деці в духовій шафі або печі^[4].

За стародавнім грузинським звичаєм матері готували дітям кукурудзяні коржі з відбитком своєї руки «дедіс хелі» (рука матері), такі коржі брали в далеку дорогу.

Мчаді в літературі

Мчаді знаходить місце і в літературних творах. Так грузинський письменник Нодар Думбадзе у своєму романі «Я бачу сонце» описує процес приготування мчаді, а також порівнює його з Сонцем, Місяцем, млиновим жорном і точильним каменем^[1]. Поет Важа Пшавела у своїй «Різдвяної історії» (груз. საშობაო ამბავი) розповідає, як радіє мчаді голодна людина^[6].

Примітки

1. {{{Заголовок}}}.
2. ჭადი, მჭადი. ქართული მატერიალური კულტურის ეთნოგრაფიული ლექსიკონი (груз.). საქართველოს პარლამენტის ეროვნული ბიბლიოთეკა. Архів оригіналу за 26 листопада 2020. Процитовано 5 травня 2016.
3. .
4. {{{Заголовок}}}.
5. Н. Г. Волкова, Г. Н. Джавахишвили. {{{Заголовок}}}. — 7800 прим.
6. ვაჟა-ფშაველა (1910). საშობაო ამბავი (груз.). geolit.ge. Архів оригіналу за 9 червня 2016. Процитовано 5 травня 2016.