Михайло Юзеф Масальський |
---|
пол. Michał Józef Massalski |
---|
|
Народився | 1697 Тракай, Велике князівство Литовське, Річ Посполита |
---|
Помер | 26 січня 1768(1768-01-26) або 20 січня 1768(1768-01-20)[1][2] |
---|
Країна | Річ Посполита |
---|
Діяльність | дипломат |
---|
Посада | Великий гетьман Литовський[3], польний гетьман литовський[4], воєвода Мстиславльський[5], Віленський каштелян[6], посол Сейму Речі Посполитої[d], учасник виборів короля Польщіd, Гродненський старостаd[2], Маршалок Сейму Речі Посполитої, троцький каштелян[7][8], Великий писар Литовський[9], Маршалок Головного трибуналу Великого князівства Литовського[d], Q65239826?[2], Q65720389?[10], староста бержницькийd[2], Староста Пропойськийd, Чечерський старостаd і Q125526052? |
---|
Рід | Мосальські[2] |
---|
Батько | Ян Антоній Масальськийd[2] |
---|
Мати | Anna Wołłowiczd[2] |
---|
У шлюбі з | Францішка з Оґінськихd[5][11] |
---|
Діти | Ігнатій Якуб Масальський[12], Йосип Андріан Масальськийd[12], Ян Микола Масальськийd[12], Kazimierz Massalskid[12], Катерина Масальськаd[2], Йосип Білавськийd, Q130633108?[2] і Q130633110?[2] |
---|
Нагороди | |
---|
|
|
Михайло Юзеф Масальський (1700 — 26 грудня 1768) — військовий діяч Великого князівства Литовського і Речі Посполитої, тіун і староста радошковський (з 1717), великий писар литовський (з 1726), воєвода мстиславський (1737—1742), каштелян троцький (1742—1744), каштелян віленський (1744—1768), польний гетьман литовський (1744—1762), великий гетьман литовський (1762—1768). З княжого роду Мосальських (Рюриковичі).
Біографія
Належав до Другої Гродненської лінії роду Масальських власного гербу. Нащадок мінського воєводи Андрія Масальського через старшого сина Станіслава. Син старости гродненського Яна Масальского (близько 1675—1706) і Ганни Волович.
Вчився у Віленському університеті. З 1717 року — депутат Верховного трибуналу Литви. У 1726 році допомагав Михайлу Чарторийського стати великим канцлером литовським. У 1733 році на елекційному сеймі Речі Посполитої був його маршалком, підтримував кандидатуру Станіслава Лещинського на королівський трон, воював на стороні Лещинського у Війні за польську спадщину, і після поразки відступив в Кенігсберг.
Повернувшись до Литви, став прихильником нового короля Августа III. З 1737 року — воєвода мстиславський. У литовському сеймі виступав за проведення військової реформи, зокрема вимагав збільшити литовське військо. З 1741 маршалок Литовського верховного трибуналу, з 1742 року каштелян троцький, з 1744 — віленський каштелян і польний гетьман литовський, з 1762 — великий гетьман литовський. Висував проект, за яким кожен п'ятдесятий селянин повинен був служити в армії. У 1764 році на його запрошення до Литви вступила російська армія для того, щоб підтримати короля Станіслава Понятовського. Сейм скасував гетьманський титул, а замість нього була створена Військова комісія, яка стояла проти реформ клану Чорторийських.
Сім'я
Дружина — Франциска Огинська,
діти:
Нагороди
Посилання