Ми́лош Ра́онич (англ.Milos Raonic, серб.Милош Раонић/Miloš Raonić;[1] народився 27 грудня 1990) — канадськийтенісист сербського походження, який зараз мешкає у Монте-Карло. 30 ракетка світу і третя ракетка Канади на 20 березня 2020.
Раонич — найбільш рейтинговий канадський тенісист з моменту запровадження рейтингу у 1973 році. Він вперше кваліфікувався на турнір Великого шолому на US Open 2010. Після виходу у четверте коло Australian Open 2011 та перемоги на своєму першому турнірі ATP на SAP Open він піднявся зі 152 місця рейтингу на 37. Раонич найкраще грає на хардових покриттях. Він має сильну і точну подачу.
За статистикою, його подача є однією з найкращих у Турі. Станом на 26 червня 2012 року, він зробив найбільше ейсів та виграв найбільший відсоток геймів на своїй подачі серед усіх гравців Туру за 2012 рік.
На відміну від Грега Руседскі — одного з найкращих канадських тенісистів в історії, який закінчував кар'єру під прапором Великої Британії, Раонич планує виступати тільки за Канаду. З 2010 року його трененом є колишній іспанський гравець Гало Бланко.
У березні Раонич отримав wildcard на два Ф'ючерси в Канаді. Там він виграв свій перший матч на рівні професіоналів. Проте поступився у другому матчі. На другому і третьому тижні Канадського Ф'ючерсу Раонич поступався у першому колі в одиночному розряді і в парному (разом з Васеком Поспішилом). На другому Ф'ючерсі він знову програв у другому колі — своєму співвітчизнику, партнеру за збірною і майбутньому тренеру Фреду Ніємеєру.
2008
Раонич знову отримав вайлдкард на турнір Banque Nationale Futures у Квебеку, де виграв парний титул разом з Міланом Покраячем. В одиночному розряді він програв № 457 рейтингу Майклу Яні у чвертьфіналі. Наступного тижня він вийшов у фінал парних змагань, але вилетів у другому колі одиночних. На третьому тижні Ф'ючерса Раонич вперше вийшов у фінал.
У липні він отримав запрошення на Челенджер у Канаді, де вилетів у першому колі в одиночному розряді і у другому — в парному разом із Вашеком Поспішилом. Наступного тижня він отримав wild card на кваліфікацію Rogers Cup, але програв у першому раунді № 203 рейтингу Олександру Кудрявцеву.
На Men's Rimouski Challenger він вилетів у першому колі, проте здобув титул у парному розряді разом із Поспішилом.
Раонич завершив рік на 915 місці в одиночному рейтингу і на 513 — у парному.
2009
На початку року Раонич брав участь у Ф'ючерсах в Америці та Європі, будучи уже сіяним у кваліфікації. Тоді ж він виграв свій перший одиночний титул на Ф'ючерсі[3] у Монреалі. У парному розряді, він разом із Васеком Поспішилом, будучи першою сіяною парою, вилетіли у другому колі.
У липні він виступав на F2 у Словенії, вперше отримавши місце в основній сітці за рахунок рейтингу, проте програв уже в першому колі першому сіяному Паволу Червенаку. На F3 Раонич програв у першому колі Денису Молчанову, проте у парі із ним виграв тут титул.
Раонич отримав wild card на кваліфікацію до Rogers Cup, де переміг № 77 рейтингу Теймураза Габашвілі і № 113 рейтингу Мікаеля Ллодра[4]. В основній сітці Раонич програв № 10 рейтингу Фернандо Гонсалесу, при цьому вигравши більше розіграшів, ніж його суперник (112 проти 107)[5].
Восени Раонич грав Челенджери в США, але з меншим успіхом, ніж улітку. Він закінчив рік на 373 місці в одиночному рейтингу і на 425 — у парному.
2010
Раонич почав 2010 рік із новим тренером, колишнім партнером по команді, Фредериком Ніємеєром. Він дійшов до півфіналів на трьох перших Ф'ючерсах року у парному розряді, а також виграв свій парний матч у Кубку Девіса в парі з першою ракеткою світу Даніелем Нестором[6] проти Колумбії, проте програв обидва одиночних матчі.
Наприкінці весни він виграв два титули у Кореї — на F2 i F4. Наступного тижня він програв у першому колі Busan Open Challenger восьмому сіяному Татсума Іто. Після цих успіхів у червні він досягнув 276 місця рейтингу.
Раонич кваліфікувався на US Open, але програв у першому колі власнику wild card і третій ракетці Австралії Карстену Боллу. За два тижні Раонич виграв свою гру у матчі Кубка Девіса проти Домініканської республіки, допомігши збірній Канаді залишитись у Першій групі Американської Зони.
Раонич завершив 2010 рік на 156 місці одиночного рейтингу та на 349 місці парного.
2011
Раонич почав рік з кваліфікації до Chennai Open, де програв Едуарду Роже-Васлену. Потім він кваліфікувався на Australian Open, де виграв свій перший матч в основних сітках турнірів Великого шолома[8] проти німцяБйорна Фау. У другому колі він переміг 22-го сіяного Мікаеля Ллодра, ставши першим канадцем за 10 років у третьому раунді ТВШ[9]. Потім він переміг 10 ракетку світу росіянинаМихайла Южного, ставши першим кваліфаєром, який пробився до четвертого кола ТВШ з 1999 року. Наступний матч він програв 7 ракетці світу Давиду Ферреру у чотирьох сетах, вигравши перший і програвши три наступні[10].
Раонич отримав wild card на турнір ATP 500Regions Morgan Keegan Championships, де у першому ж матчі знову виграв у Фернандо Вердаско. Потім Милош здолав Радека Штепанека[18], Роберта Кендріка і четвертого сіяного Марді Фіша. Він програв у фіналі першому сіяному та дворазовому чемпіону турніру Енді Роддіку 6-7, 7-6, 5-7, при цьому Роддік виконав удар навиліт у падінні на своєму п'ятому championship-point'і у цьому матчі[19]. Після цих виступів Раонич піднявся на 37 місце рейтингу, ставши найбільш рейтинговимканадським гравцем усіх часів[20].
Під час трав'яного сезону Раонич вийшов у чвертьфінал Gerry Weber Open, перемігши Пабло Андухара і Тобіаса Камке, але поступився Філіпу Петцшнеру. У парному розряді разом з Робіном Хаасе Раонич вийшов у перший у кар'єрі фінал, проте там вони поступилися «Індо-пакистанському експресу» у складі Рохана Бопанни та Айсама Кюреші 9-11 у вирішальному тай-брейку. На Вімблдоні 31-й сіяний Милош дішов до другого рануду, проте знявся через травму.
Раонич повернувся в Тур після US Open, але програв свою єдину гру проти Аміра Вейнтрауба у матчі Кубка Девіса проти Ізраїля. Потім він дійшов до півфіналу на Stockholm Open, де програв Гаелю Монфісу.
2012
8 січня він виграв свій другий титул рівня ATP на
Chennai Open в Індії, перемігши у фіналі 9 ракетку світу Янко Типсаревича на трьох тай-брейках 6-7, 7-6, 7-6. Раонич жодного разу не віддав свою подачу за турнір, ставши першим таким гравцем після Роджера Федерера на Gerry Weber Open 2008. Пізніше у січні Раонич вийшов у третє коло Australian Open, де програв Ллейтону Х'юїтту.
На Олімпіаді у Лондоні він програв у другому колі Жо-Вілфріду Тсонга[26]. Їхній матч став рекордним за тривалістю (3 години 53 хвилин), але цей рекорд протримався всього три дні — у півфіналі Роджер Федерер і Хуан-Мартін дель Потро грали 4 години і 26 хвилин. Втім, Раонич і Тсонга утримують олімпійський рекорд за кількістю зіграних геймів у матчі (66) та за тривалістю одного сета (3 години 00 хвилин).
На домашньому Мастерсі у Торонто він вийшов до чвертьфіналу після перемоги над Віктром Троїцьким та зняття Енді Маррея, проте поступився Джону Ізнеру 7-6, 6-4. Тим не менш, після Rogers Cup він став 19-ю ракеткою світу, вперше увійшовши в топ-20 рейтингу. Після Мастерса у Цинциннаті, де він дійшов до чвертьфіналу, попутно обігравши шостого сіяного Томаша Бердиха, Раонич піднявся на 16 місце в рейтингу, що забезпечило йому 15-й номер посіву на US Open, а отже унеможливила зустріч з кимось із топ-4 раніше четвертого кола. Втім, на цьому турнірі він поступився уже у четвертому колі майбутньому переможцю Енді Маррею
У жовтні Раонич взяв участь у турнірі в Токіо, де досяг третього в кар'єрі фіналу категорії ATP World Tour 500. У другому колі він обіграв Радека Штепанека 6-4, 6-4. Наступний суперник Віктор Троїцький знявся у першому сеті. У чвертьфіналі Милош знову переміг Янко Типсаревича 6-7, 6-2, 7-6 (другий сет цього поєдинку став першим в історії протистоянь Раонича та Типсаревича, який закінчився не на тай-брейку). У півфіналі він переміг Енді Маррея, відігравши по ходу матчу два матчбола. У фіналі поступився хазяїну змагань Кеї Нішікорі 6-7, 6-3, 0-6.
Раонич закінчив рік на рекордному для себе 13 місці у рейтингу. У 2012 році він був найкращим гравцем у Турі за кількістю поданих ейсів у середньому за матч (15,4), кількістю очок, виграних на першій подачі (82 %), та кількістю виграних геймів на подачі (93 %).
Перший титул у 2013 році Раонич виграв на турнірі у Сан-Хосе, перемігши у фіналі Томмі Гааса. Цей титул став третім поспіль для Милоша на цьому турнірі. Враховуючи, що турнір вперше проводився у 2011 році, Раонич досі залишається там непереможеним та єдиним гравцем, хто здобував титули.
На початку серпня на канадському Мастерсі Раонич дійшов до фіналу, де поступився Рафаелю Надалю. Цей успіх дозволив йому вперше у кар'єрі увійти у топ-10 рейтингу.