Меньшикова Ніна Євгеніївна

Меньшикова Ніна Євгеніївна
Народилася	8 серпня 1928(1928-08-08)[1] Москва, СРСР
Померла	26 грудня 2007(2007-12-26)[2] (79 років) Москва, Росія
Поховання	Ваганьковське кладовище
Громадянство	СРСР  Росія
Діяльність	акторка
Alma mater	Всеросійський державний інститут кінематографії
У шлюбі з	Ростоцький Станіслав Йосипович
Діти	Ростоцький Андрій Станіславович
IMDb	nm0579826
Нагороди та премії

Ніна Євгенівна Меньшикова (нар. 8 серпня 1928, Москва — пом. 26 грудня 2007, Москва) — радянська і російська кіноактриса. Заслужена артистка РРФСР (1969). Народна артистка РРФСР (1977).

Життєпис

Ніна Меньшикова народилася 8 серпня 1928 року в Москві. Батько — Євген Меньшиков (1898 — ?), військовий; мати — Тетяна Меньшикова (1903 — ?).

У 1947 році вступила до ВДІК на курс Бориса Бабочкіна. У майстерні Бориса Бабочкіна Ніна Меньшикова навчалася два роки, але Бабочкін не вважав її перспективною, і тоді вона перейшла на інший курс, на рік молодший, в майстерню Сергія Герасимова та Тамари Макарової. Сергій Аполлінарійович розкрив своєрідність таланту Ніни Меньшикової, її акторську чарівність, виховав професіоналізм. Ніна Меньшикова стала сталінською стипендіаткою. При випуску з інституту в характеристиці, виданій актрисі, було сказано:

«Обдарована молода актриса, здатна до вирішення самостійних акторських завдань. Досить освічена і допитлива, обдарована почуттям гумору і гострою спостережливістю. Зіграла велику кількість найрізноманітніших ролей, різного віку й характерності. Всі ролі, виконані нею протягом курсу, завжди отримували відмінну оцінку. Добре танцює, співає; вирішуючи творчі завдання, проявляє вольові якості».

Дипломною екранною роботою для Ніни Меньшикової стала головна роль у фільмі «Переполох» (за оповіданням Антона Чехова), який знімали студенти режисерського факультету Василь Ординський та Яків Сегель .

З 1953 року працювала в Театрі-студії кіноактора. Всього Ніна Меньшикова зіграла більше 60 ролей в кінофільмах та спектаклях, серед яких Варвара у фільмі «Чудотворна» (реж. В. Скуйбін, 1960), Віра у фільмі «Дівчата» (реж. Ю. Чулюкін, 1961), вчителька Світлана Михайлівна в фільмі «Доживемо до понеділка» (реж. С. Ростоцький, 1968).

Померла Ніна Меньшикова 26 грудня 2007 року в Москві. Похована на Ваганьковському кладовищі^[3] .

Особисте життя

• Ніна Меньшикова була одружена з кінорежисером Станіславом Ростоцьким (1922—2001)
  • Син, актор та режисер Андрій Ростоцький (1957—2002)
    • Онучка Ольга (нар. у 1989 році)

Визнання та нагороди

• Заслужена артистка РРФСР (1969)
• Державна премія СРСР (1970 рік — за виконання ролі Світлани Михайлівни у фільмі «Доживемо до понеділка»)
• Народна артистка РРФСР (7 січня 1977 року) — за заслуги в галузі радянського кіномистецтва^[4]
• Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
• Медаль «Ветеран праці»
• Медаль «50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Творчість

Дипломні роботи в театрі

• «Анна Кареніна» — Доллі
• «Юність Петра» — Анна Монс

Ролі в кіно

• 1954 — Переполох — гувернантка Машенька (дипломна робота)
• 1956 — Перші радощі — Ксенія Рогозіна
• 1958 — Пам'ять серця
• 1958 — Людина з планети Земля — Люба Ціолковського
• 1959 — Похмурий ранок — Чесночиха
• 1959 — Балада про солдата — телеграфістка
• 1960 — Чудотворна — Варвара
• 1960 — Сергій
• 1960 — Перше побачення — Тоня
• 1961 — Битва в дорозі — Ніна
• 1961 — Перший день миру — фрау Фішер
• 1961 — Дівчата — «мама» Віра
• 1962 — Молодо-зелено
• 1963 — Великі і маленькі — Віра Гнатівна Коробова
• 1963 — Людина, яка сумнівається
• 1964 — Де ти тепер, Максиме? — мати
• 1965 — Чисті ставки
• 1965 — Серце матері — Анна Ульянова
• 1966 — Сіра хвороба
• 1966 — Вірність матері — Анна Ульянова
• 1968 — Доживемо до понеділка — Світлана Михайлівна, вчителька літератури
• 1970 — Хутірець у степу — Тетяна Іванівна
• 1972 — Людина на своєму місці — Ганна Петрівна Звягіна, передова доярка
• 1972 — Повернення скрипки — Марія Петрівна
• 1973 — Повернення немає
• 1974 — Ваші права? — Світлана Глібовна, інспектор дитячої кімнати міліції
• 1975 — В очікуванні дива — екскурсовод
• 1975 — Сто днів після дитинства — Ксенія Львівна
• 1975 — Шторм на суші
• 1976 — Грибна людина — Ельвіра (дубляж)
• 1977 — «Посейдон» поспішає на допомогу — Надія Василівна
• 1978 — Шкільний вальс — мати Діни
• 1979 — Круте поле — Серафима
• 1979 — Моя Анфіса — мати Миколи
• 1979 — Іванцов, Петров, Сидоров — Ксенія
• 1981 — Шостий — Ольга Василівна
• 1981 — Подорож в Кавказькі гори — Клавдія Михайлівна
• 1981 — У небі «нічні відьми» — Марія Іванівна, комісар
• 1982 — Відкрите серце — старша медсестра
• 1983 — Серафим Полубєс й інші мешканці Землі — Марфа
• 1985 — Пан гімназист
• 1985 — І на камінні ростуть дерева — закадровий текст
• 1986 — Кінець операції «Резидент» — Віра Сергіївна
• 1987 — Візит до Мінотавра (міні-серіал, 1987) — дружина Іконнікова
• 1987 — Микола Подвойський
• 1987 — Позика на шлюб
• 1989 — …І вся любов
• 1990 — Шапка
• 1991 — Під маскою Беркута
• 1991 — Привиди зеленої кімнати — мадам Леблан
• 2003 — Євлампія Романова. Слідство веде дилетант — Капітоліна Макарівна
• 2006 — Людина безповоротна — Єлизавета Петрівна

Див. також

• Пам'ять про щастя (Сім'я Ростоцьких) (документальний фільм)

Примітки

1. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
   d:Track:Q37312
2. http://www.vesti.ru/doc.html?id=154672
3. Могила Н. Е. Меньшикова. Архів оригіналу за 22 листопада 2019. Процитовано 20 березня 2019.
4. Указ Президії Верховної Ради Української РСР 7 січня 1977 року «Про присвоєння почесного звання народного артиста РРФСР». Архів оригіналу за 31 січня 2018. Процитовано 20 березня 2019.

Посилання

• Меньшикова Ніна Євгенівна на сайті rusactors.ru [Архівовано 30 березня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
• Ніна Меньшикова. [Архівовано 29 вересня 2008 у Wayback Machine.] Біографічна довідка [Архівовано 29 вересня 2008 у Wayback Machine.] (рос.)