Едіта Федорівна Медвецька-Лутак (угор. Medveczky-Luták Edit/Medveczkyné Luták Edit , чеськ. Edita Lutak , до шлюбу — Едіта Лутак ; 22 жовтня 1932 , Мукачево — 23 лютого 2019 ) — радянська, українська і угорська художниця декоративно-прикладного мистецтва, живописиця, графікеса. Представниця закарпатської школи образотворчого мистецтва. Член Спілки художників СРСР та Спілки художників України . Заслужена художниця УРСР з 1985 року.
Біографія
Едіта Медвецька-Лутак народилася 22 жовтня 1932 року в місті Мукачево , Чехословаччина (нині Закарпатська область України ) в сім'ї русинських педагогів.
У 1947—1952 роках навчалася в Ужгородському державному художньо-промисловому училищі у Адальберта Ерделі та Йосипа Бокшая — основоположників закарпатської школи образотворчого мистецтва.
У 1958 році Едіта закінчила факультет художнього текстилю Львівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва (викладач — Данило Довбошинський, професор — Вітольд Антонович Монастирський).
Учасниця художніх виставок: обласних, всеукраїнських, всесоюзних (Ужгород , Львів , Чернівці , Київ , Москва ) — з 1962 року, закордонних (Ньїредьгаза , Нікосія , Кошиці , Кестхей , Будапешт ) — з 1968 року. Учасник міжнародних пленерів.
Член Спілки художників УРСР з 1968 року. Член Спілки художників СРСР[ 2] . Заслужений художник УРСР (1985). Твори художниці закуплені Міністерством культури і мистецтва України.
З 1991 року жила і працювала[ 3] в Угорщині.
Сім'я
Батько — Ференц Лутак — народився в 1898 році в селі Надь-Абранка, Нагірного району, комітату Берег, Австро-Угорщини (нині — с. Локоть , Іршавський район , Закарпатська область , Україна ), учитель, а з 1937 року — педагогічний інспектор Ужгородського округу, офіцер запасу угорської армії , заарештований у листопаді 1944 року працівниками НКВС СРСР, замучений в ужгородській тюрмі в липні 1945 року.[ 4]
Мати — Анастасія Фунданіч, педагог, інспектор дитячих садків в м. Ужгороді.
Чоловік — Микола Вікторович Медвецький — радянський живописець, монументаліст, член Спілки художників СРСР.
Дочка — Агнеса — українська і угорська художниця (живопис, графіка, декоративно-прикладне мистецтво). Син - Казимир - архітектор.
Творчість
Книжкова графіка і станковий живопис, а також декоративно-прикладне мистецтво (гобелен, етнографічний одяг тощо).
Ілюстрації до книг (Видавництва: «Карпати», 1963—1993 рр.; «Радянська школа»; Видавництво «Móra», Будапешт; СП ТОВ ПоліПрінт, 2002 р. та ін.).
За допомогою художнього методу, який заснований на виразних контурах, оксамитових тонах контрасту, створюється гармонійна взаємодія.
Персональні виставки:
1980 — Клуб Інструментального заводу, Ужгород
1982 — Львівська картинна галерея, Львів — Галерея образотворчих мистецтв, Чернівці
1983 — Закарпатський обласний художній музей імені Й. Бокшая (Ужгород, УРСР)
1987 — Державний музей декоративного мистецтва УРСР, Київ.
1994 — Кестхей , Угорщина.
Виставковий зал «Мючарнок» (Будапешт, Угорщина) — виставка родини Медвецький (Едіта Медвецька, Микола Медвецький, Агнеса Медвецька).
Івано-Франківський художній музей (Івано-Франківськ, Україна)
Закарпатський обласний художній музей імені Й. Бокшая (Ужгород, Україна)
Луганський обласний художній музей (Луганськ, Україна)
Картинна Галерея села Пийтерфолво (Пийтерфолво, Закарпатська область, Україна)
Одеський художній музей (Одеса, Україна)
Ізмаїльська Картинна Галерея (Ізмаїл, Україна)
Вибрані картини
Натюрморт з динею [ 5] (1970-ті)
Натюрморт з півниками (1970-ті)
Весільний бенкет (1970-ті)
Натюрморт з циніями (1970-ті)
Рахівська вулиця
Свято
Гуцульський танець
По свіже борошно на млин (1972)
Комбайнери (1973)
Подія на селі
Верховина сьогодні (1980)
Серпень на Верховині (1980)
Інтер'єр (1980)
На малюнках в Сентендре (1980)
Олена з Гукливого (1981)
На Монтмарті (1984)
В Арлі (1984)
Королева Шаба (1985)
Колгоспний тесля Густав Баго (1985)
Варять сливове варення (1986)
Натюрморт (1988)
Натюрморт з букетом пижма (1990)
Товія і Ангел (1994)
Предки блукають (1996)
Підкарпатський мотив
Прощання з Балатоном
Збирають сіно
Дівчата на пляжі
Ностальгія (2008)
Цікаві факти
Е. Ф. Медвецька-Лутак — русинка за національністю.[ 6] З 1991 року Едіта Федорівна постійно жила і працювала в Пілішборош'єно (Пілішверешварський район , медьє Пешт ) і брала участь в культурному житті русинської національної громади Угорщини.[ 7]
Далекий предок Е. Ф. Медвецький-Лутак по прямій батьківській лінії — Куруц Янош Лутак з Надь-Абранці згадується в 1704 році в мукачівському списку греко-католиків, які брали участь в Повстанні Ференца Ракоці 1703—1711 рр. [ 8]
Примітки
Література
Словник художників України, Київ, 1973
Й. Й. Бокшай, «Образотворче мистецтво Закарпаття». Москва, «Радянський художник», 1973.
Островський Г. С. Образотворче мистецтво Закарпаття. / Г. С. Островський. — К., 1974.
Balla L.: Erdélyi Béla és kortársai, Ungvár-Budapest, 1994.
Сосполна інформаційна новинка Ґміна Русінув Мадярщині «Русинська світ» («Ruszin Világ»): 2007-10, 2012-09 / 10
Володимир Мишанич, «Ученіці корифеїв Закарпатської школи живопису Едіті Медвецькій — 75». Інтернет-видання «Закарпаття онлайн». 31 жовтня 2007 р. [Архівовано 2 березня 2019 у Wayback Machine .] (укр. [Архівовано 2 березня 2019 у Wayback Machine .] яз. [Архівовано 2 березня 2019 у Wayback Machine .] ) [Архівовано 2 березня 2019 у Wayback Machine .]
Посилання