Масове вбивство білорусів Підляшшя у 1946 році — насильницькі акти проти православнихбілорусів, вчинені бандою колишніх бійців польської Армії Крайової з капітаном Ромуальдом Райсом на території Білостоцького воєводства у січні-лютому 1946 року. Під час рейду бандою Райса було спалено за етнічною ознакою п'ять сіл і вбито 79 православних білорусів, у тому числі малих дітей, жінок і людей похилого віку.
Передісторія
Ромуальд Райс у 1943 році
Банда Райса складалася з близько 200 осіб — колишніх бійців Армії Крайової з Віленщини та місцевих поляків.[1]. Після офіційного розпуску Армії Крайової Ромуальд Райс приєднався до армії комуністичної Польщі, але згодом дезертирував і приєднався до антикомуністичного підпілля.[1], приєднавшись до Національного військового союзу (Narodowe Zjednoczenie Wojskowe).
28 січня1946 банда Райса у складі Крайової військової частини опинилася біля села Лазиця. Там поляки зупинили вагон, яким місцеві селяни збирали дрова для школи.[2]. Райс звільнив католиків кучерів і змусив православних перевезти його банду[1]. 29 січня підрозділ «Бурого» здійснив успішний напад на радянський гарнізон у Гайнівці, убивши двох радянських солдатів і захопивши в полон підполковника, який зрештою зміг втекти. 30 січня банда «Бурого», проїжджаючи через село Красноє Сяло, вирішила обміняти візників. Солтису села наказали підготувати нові підводи. З Красного Сяла виїхала група з 12 водіїв вантажівок, з яких повернулися лише четверо[2].
Хронологія подій
Спалення сіл Заляшани та Вигановська Волька
29 січня 1946 року банда «Бурого» прибула до села Заляшани[3]. У Заляшанах Ромуальд Райс наказав зібрати всіх людей на збори в будинку Дмитра Сахарчука. 16-річного Петра Дземенюка, а також червоноармійця Олександра Зелінка вивели на двір і розстріляли. Двері будинку заблокували та підпалили будівлю. Людям вдалося звільнитися і врятуватися. Райс наказав підпалити все село, і 16 людей, у тому числі діти та жінки, або згоріли у вогні, або були розстріляні на внутрішніх двориках, коли намагалися втекти від полум'я[2].
Далі батальйон Райса «Бурого» перебрався до сусідньої Вигановської Вольки. За відмову допомогти поляки підпалили комори та застрелили двох мешканців: Яна Зінкевича та Стефана Бабулевича.
Вбивства візників
30 січня відділ опинився у лісі біля села Старі Пухали і вирішив позбутися візників. Тих із них, хто вмів хреститися по-католицькому і читати молитву «Отче наш» польською, відправили додому, решту вбили.[2]. За словами очевидців, тієї ночі з лісу було чути крики закатованих людей і лише поодинокі постріли.[2]. За словами журналіста Яна Максимюка, який досліджував цю тему, візників, ймовірно, вбивали сокирами, а розстрілювали лише тих, хто намагався втекти.[2].
Загалом цієї ночі було вбито 30[2][3] або 31[4] особа з 12 сіл (Краснає Сяло, Збуч, Чижи, Вялікія Пасєчнікі, Ягаднікі, Лазиця, Махнатає, Заляшани, Раковічі, Кривая, Арешкава, Вигановська Волька)[2].
Спалення сіл Зані та Шпаки
2 лютого банда Райса спалила села Зані (вбивши 24 особи) та Шпакі (загинули 9 людей)[2]. Бандити розстрілювали тих, хто намагався втекти від вогню. Найстаршому загиблому було 83 роки, наймолодшому — 4 роки[5].
Суд і слідство
Ромуальд Райс був схоплений комуністичною польською владою 1948 року. Його судили в Білостоці і повісили 1949 року.[1]. Райс не визнав своєї провини в розправі над білорусами і переклав відповідальність за вбивства на свого заступника[2].
Оцінки
Польський комуністичний режим використав різанину 1946 року в пропагандистських цілях. Однак ці події не були визнані актом геноциду чи етнічної чистки[2].
У 1970 році в селі Зані встановлено меморіальну дошку на згадку про жертв масового вбивства.[5]. Місця поховання деяких жертв знайшли лише через 50 років після трагедії[6]. Після падіння комуністичного режиму було створено «Комітет сімей загиблих водіїв вантажівок», останки жертв трагедії перепоховано на військовому кладовищі в Більську-Підляському та встановлено пам'ятник з викарбуваними на ньому іменами жертв та їхнього ката.[2]. У річницю трагедії в Залешанах і Більську-Підляському відбуваються офіційні пам'ятні заходи.[1][7].
Представники білоруської меншини в Польщі оцінюють різанину 1946 року як одну з найважливіших подій у повоєнній історії краю. За словами Яна Максимюка, трагедія «є найважливішою історичною подією, яка залишилася у свідомості всіх білорусів Білосточчини і в оцінці якої вони абсолютно одностайні».[2]. За оцінкою історика Олега Латишонака, рейд Бурого «сприяв тому, що білоруси більше сподівалися на комуністичну Польщу, аніж на відновлення довоєнної».[1].
Націоналістичні сили в Польщі прагнуть реабілітувати Ромуальда Райса та його банду[1]. У лютому 1991 в Польщі було прийнято закон, на підставі якого були скасовані вироки репресованим за діяльність на користь незалежної польської держави. Таким чином було фактично реабілітовано Ромуальда Райса «Бурого».[8]. У 1995 році Військовий суд у Варшаві[1] скасував смертний вирок Ромуальду Райсу та реабілітував його[4], постановивши, що «стан крайньої необхідності змусив їх приймати рішення, які не завжди були етично чіткими».[8]. Його нащадкам виплачено компенсацію[1].
Багато років розслідування кривавого рейду «Бурого» вів польський Інститут національної пам'яті. У 2005 році Інститут зробив офіційний висновок, що розправа над жителями білоруських сіл бандою Райса в 1946 році була злочином з ознаками геноциду[1][7]. Жодних наслідків це рішення не мало: у цій справі нікому не притягнули додаткове звинувачення, реабілітацію «Бурого» не скасували, родинам закатованих і спалених не виплатили компенсації[2]. Районний суд у Білостоці того ж року визнав дії банди Райса злочином геноциду[1].
2 лютого2012, у річницю вбивства білоруських візників, польський Сейм постановив відзначати 1 березня як «День проклятих вояків»[4].
Вшанування пам'яті
Пам'ятник православним жителям Білостока, загиблим і зниклим безвісти в 1939—1956 рр..
Пам'ятник загиблим білорусам на Бєльському військовому кладовищі.
Хрест у селі Синьківці (Підляське воєводство) з написом «Од наглай и неспадеванай сьмерти сохрани нас госпади»
У 2019 році православний митрополит Варшави і всієї Польщі Сава освятив наріжний камінь майбутнього храму в селі Заляшани, де в січні 1946 року загін під командуванням Ромуальда Райса «Бурого» розстріляв місцевих білорусів і спалили село[9].
У 2021 році Президент Польщі Анджей Дуда поклав вінок і помолився біля пам'ятника Підляським і Хелмським мученикам, встановленому в Заляшанах. Він прибув до Заляшан у супроводі митрополита Сави[10].
Пам'ятники жертвам
Пам'ятник жертвам банди Райса в селі Заляшани
Могила перепохованих візників
Пам'ятний знак на церкві Михаїла Архангела у Виганівській Вольці
Пам'ятник усім православним жителям Підляшшя, загиблим під час післявоєнної збройної боротьби. Білосток
В культурі
Художня книга відомої польської письменниці білоруського походження Катажини Бонди «Окулярник» присвячена подіям 1946 року[11].
Посилання
«Попел і памяць» [Архівовано 12 жовтня 2016 року у Wayback Machine.] — спогади свідків розправи, записані Яном Максимюком. Опубліковано 05.06.1990, Тижневик білорусів Польщі «Ніва»
«Я іх бачу» — репортаж Валентини Лаєвської, Радыё Рацыя, 2015.
↑ аб«Попел і памяць» [Архівовано 12 жовтня 2016 року у Wayback Machine.] — успаміны сведак масакры, запісаныя Янам Максімюком. Апублікавана 6 мая 1990 г., Тыднёвік беларусаў у Польшчы «Ніва»
