Маликов Степан Федорович

Маликов Степан Федорович
Народження	13 (26) грудня 1909  Горлівка, Залізнянська волость, Бахмутський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія
Смерть	18 січня 1983(1983-01-18) (73 роки)  Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання	Байкове кладовище
Країна	СРСР
Рід військ	партизан
Роки служби	1941–1944
Партія	КПРС
Війни / битви	німецько-радянська війна
Нагороди

Ма́ликов Степа́н Фе́дорович (13 (26) грудня 1909 , Горлівка, Катеринославська губернія  — 18 січня 1983(1983-01-18) , Київ ) — партійний і господарський діяч СРСР, один з організаторів партизанського руху на території України в 1941–1944 роках. Депутат Верховної Ради УРСР 3–4-го скликань. Кандидат у члени ЦК КПУ (1952–1956).

Біографія

Народився 13 (26) грудня 1909(19091226) року в місті Горлівка, тепер Донецької області (за іншими даними — в місті Старий Оскол Курської губернії) в родині робітників. З 1924 року працював слюсарем Горлівського машинобудівного заводу в Донбасі.

Член ВКП(б) з 1928 року.

З 1930 року — на керівній комсомольській та партійній роботі. У 1938 році закінчив Московський інститут народного господарства. Напередодні та на початку Німецько-радянської війни перебував на партійній і господарській роботі в Харкові і Києві. На момент початку війни обіймав посаду заступника голови правління Укоопспілки.

З перших днів Німецько-радянської війни Маликов брав участь в організації евакуації промислових підприємств і населення України на схід. З грудня 1941 року — на фронті. Однак невдовзі був відкликаний в Український штаб партизанського руху (УШПР), де очолював відділ матеріально-технічного забезпечення.

Командири партизанських з'єднань А. Ф. Федоров і С. Ф. Маліков (другий з права), комісар В. М. Дружинін і начальник штабу Д. І. Рванов обмірковують план удару по ворожому гарнізону в Ковелі

У жовтні 1942 року був призначений керівником оперативної партизанської групи по Житомирській області і як уповноважений УШПР закинутий у тил противника на територію Житомирщини для організації партизанського і підпільного руху. З грудня 1942 року — член Житомирського обласного штабу партизанського руху, уповноважений ЦК КП(б)У з організації партизанського підпілля і партизанського руху на Житомирщині.

Після об'єднання окремих партизанських загонів Маликова було призначено командиром з'єднання імені Миколи Щорса, 14 грудня 1943 року реорганізованого в партизанську дивізію. 27 травня 1943 Степана Федоровича затверджено на посаду 1-го секретаря Житомирського підпільного обкому КП(б)У, яку він займав до травня 1944 року.

Саме під керівництвом Маликова були встановлені надійні зв'язки з підпіллям міст і сіл, визначені завдання окремим загонам і групам, які в результаті були повністю виконані. Маликов організував тісну взаємодію і якісний зв'язок з партизанськими з'єднаннями Сабурова, Федорова, Наумова, Ковпака, партизанами Білорусі.

Всіх зусиль Маликов доклав аби пройшла успішно Житомирська-Бердичівська наступальна операція військ 1-го Українського фронту. Партизани під час цієї операції тримали під контролем усі залізниці, що вели до лінії фронту.

З травня по жовтень 1944 року — заступник голови виконавчого комітету Київської обласної ради депутатів трудящих.

У жовтні 1944 — червні 1949 року — заступник наркома (міністра) торгівлі Української РСР.

У червні 1949 — червні 1956 року — голова правління Української спілки споживчих товариств (Укоопспілки).

До 1973 року — 1-й заступник міністра торгівлі Української РСР.

З 1973 року — на пенсії. Продовжував працювати до 1983 року директором Інституту підвищення кваліфікації керівних працівників і спеціалістів торгівлі Міністерства торгівлі СРСР.

Обирався кандидатом у члени ЦК КПУ на XVII (1952) і XVIII (1954) з'їздах комуністичної партії України. Депутат Верховної Ради УРСР 3-го і 4-го скликань.

Могила Степана Маликова

Помер 18 січня 1983 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 1).

Нагороди

• два ордени Леніна
• орден Жовтневої революції
• орден Червоного Прапора (2.05.1945)
• орден Богдана Хмельницького I ступеня (7.08.1944)
• орден Вітчизняної війни 1-го ст.
• орден Вітчизняної війни 2-го ст.
• три ордени Трудового Червоного Прапора
• два ордени Червоної Зірки
• Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР (25.11.1969)
• медалі

Посилання

• Партизанская война на Украине. Дневники командиров партизанских отрядов и соединений. 1941–1944.^{[недоступне посилання з червня 2019]}
• Вулиця Маликова. Запрошуємо у Житомир. [Архівовано 18 грудня 2015 у Wayback Machine.]

Джерела

• Коваль В. С., Поїздник І. І. Маликов Степан Федорович [Архівовано 17 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 471. — ISBN 978-966-00-1028-1.
• Кучер В. І. Партизанські краї і зони на Україні в роки Великої Вітчизняної війни (1941–1944). К., 1974;
• Україна. Партизанська війна 1941–1945 рр. Партизанські формування та органи керівництва ними: Науково-довідкове видання. К., 2001;
• Чайковський А. С. Невідома війна: Партизанський рух в Україні 1941–1944 рр.: мовою документів, очима істориків. К., 1994;
• Кентій А. В., Лозицький В. С. Війна без пощади і милосердя: Партизанський фронт у тилу вермахту в Україні (1941–1944). К., 2005.