Народився в родині Вадима Григоровича Макаревича (1924—1996) та Ніни Марківни Макаревич (до шлюбу Шмуйлович; 1926—1989).
У дитячі роки жив у комуналці в двоповерховому будинку на Волхонці (цей будинок належав колись князям Волконським), напроти Музею Образотворчих мистецтв ім. О. С. Пушкіна і мріяв стати водолазом, герпетологом, палеонтологом. За його словами, велика частина мрій здійснилася — він спробував багато чого з того, чим хотів займатися в дитячі роки. Потім Макаревичі переїхали на Комсомольський проспект в окрему квартиру, де народилася сестра Андрія, яка молодша за нього на 9 років[2].
Під керівництвом свого батька — архітектора і музиканта-аматора — Андрій з ранніх років грав на фортепіано. Він вступив до музичної школи по класу фортепіано, але, всупереч волі батьків, покинув навчання.
Навчався в 19-й московській спецшколі з англійським ухилом (1960—1970). Зібрав унікальну колекцію метеликів, мріяв стати фахівцем з вивчення змій і навіть тримав їх удома. З четвертого класу пристрастився до підводного плавання, пізніше — до гірських лиж.
Складав вірші, грав на гітарі дворові та бардівські пісні[4].
У 1966 році познайомився з музикою гурту «The Beatles» і, за власними словами, став «бітломаном», як і деякі з його однолітків, що й визначило його подальшу долю.
«Було відчуття, що все попереднє життя я носив у вухах вату, а тут її раптом вийняли. Я просто фізично відчував, як щось всередині мене перевертається, рухається, змінюється необоротно. Почалися дні бітлів. Бітли слухалися з ранку до вечора. Вранці, перед школою, потім відразу після і аж до відбою. У неділю бітли слухалися весь день. Іноді змучені бітлами батьки виганяли мене на балкон разом з магнітофоном, і тоді я робив звук на повну, щоб усі навколо теж слухали Бітлів …»
У восьмому класі заснував ансамбль «The Kids», який виконував кавер-версії іноземних пісень. Перший офіційний виступ ансамблю відбувся в 1968 році.
1969 року, разом з однокласниками-бітломанами Олександром Івановим, Павлом Рубіним, Ігорем Мазаєвим та Юрієм Борзовим (незабаром до них приєднався друг дитинства Борзова — Сергій Кавагоє, який навчався на цій же паралелі в іншій московській школі) була організована група «Машина времени» (Машина часу), існуюча і донині ось вже понад 50 років. З цією групою пов'язане практично все подальше життя і творча діяльність Андрія Макаревича. До цього дня він є керівником групи, її «обличчям», основним автором текстів, а також композитором і виконавцем значної частини пісень.
Після закінчення школи, в 1970 році поступив до Московського архітектурного інституту, звідки в 1974 році був відрахований (офіційно — «за несвоєчасний відхід з роботи на овочевій базі», фактично — по закритому розпорядженню однієї з партійних інстанцій, яка не схвалювала його зайняття рок-музикою), після чого влаштувався на роботу архітектором в Гіпротеатр («Державний інститут проектування театрів і видовищних споруд») де працював до 1980 року, в 1975 році відновився в МАРХІ на вечірньому відділенні, закінчив його в 1977 році з дипломом художника-графіка та архітектора. Тим не менш, основним заняттям весь цей час була робота в гурті «Машина времени».
1980 року з гуртом «Машина времени» підписали контракт із Росконцертом, що додало групі легальний статус, і з цього моменту Макаревич, звільнившись з Гіпротеатра, офіційно став музикантом і виконавцем. У наступні роки багато гастролював у складі групи по СРСР, знімався разом із групою у фільмах Олександра Стефановича «Душа» (1982), «Почни спочатку [Архівовано 1 вересня 2020 у Wayback Machine.]» (1986) (тут зіграв головну роль, явно «списану» з нього самого).
Коли він жив на Ленінському проспекті, поверхом нижче Макаревича жила немолода вчителька географії. Як тільки в його квартирі лунав шум або якесь ворушіння, вона викликала міліцію. Після прем'єри фільму «Душа» у будинку Андрія зібралися одні «зірки» — відзначити. І раптом в три години ночі дзвінок. Відкривати пішов Михайло Боярський. Просто сторопів, побачивши міліцейський патруль. Патруль теж був приголомшений, особливо коли в передпокій вийшли Софія Ротару, Ролан Биков та інші знаменитості. Інцидент був вичерпаний, але боротьба «гігантів» тривала. Якось Андрій зізнався мені: «Знаєш, хочеться просто піти в школу, в клас, де вона працює, і сказати: „Діти, ваша вчителька мене тероризує. Зробіть що-небудь. Але я не такий злий …“» Скінчилося все само собою. Коли Макаревича стали показувати по ТБ, писати про нього хороші статті в газетах, всі претензії сусідки кудись зникли …
З 1985 року випустив кілька сольних альбомів, поєднував у своїй творчості рок-музику гурту «Машина времени» з акустичною бардівською піснею. Брав участь у записі альбомів групи «Квартал», продюсував альбом Юза Алешковського «Окурочек». Випустив кілька збірок своїх віршів і дві біографічні книги спогадів.
У 90-ті роки час від часу виступав із сольними концертами в типовій «бардівській» манері — без супроводу інших музикантів, з однією акустичною гітарою, — на яких виконував власні пісні, не призначені для гурта «Машина времени» (більшість з них видано в складі сольних альбомів). Згодом охолов до такого формату виступів.
У 2001 році організував проект «Оркестр креольського танго», що грає джаз, блюз, боса-нову, румбу, свінг і шансон. «Оркестр креольського танго» зібрав музикантів з різних колективів — з гуртів «Машина времени», «Квартал», «Папоротник», «Ігор Бойко Бенд» та деяких інших.
Зі своїм проектом «Джазові Трансформації», разом з «тріо Євгена Борця» та Ірини Роділес, Андрій Макаревич виступає в джаз-клубі «Союз Композиторів»[5]. Виступає на блюзових джем-сейшнах зі своїм старим приятелем Олексієм White Бєловим з групи «Удачное приобретение». Президент фестивалю Створення світу[6].
У липні 2015 року спільно з українським гуртом Гайдамаки та польським співаком Мацеєм Маленчуком записав пісню на антивоєнну тематику під назвою «Тільки любов залишить тебе живим». Слова пісні написано трьома мовами — українською, російською та польською[7][8].
2003 — «Тонкий шрам на улюбленій попі» (з «Оркестром креольського танго», Євгеном Маргулісом, Максимом Леонідовим, Альоною Свиридовою і Тетяною Лазаревою) — пісні Марка Фрейдкіна
2004 — «Від мене до тебе» (концерт з «Оркестром креольського танго»)
2005 — «А. Макаревич представляє пісні Геннадія Ні-Лі»
2005 — «А. Макаревич представляє пісні Булата Окуджави» (з «Оркестром креольського танго»)
2006 — «Стара машина» (з «Оркестром креольського танго»)
2007 — «Штандер» (з «Оркестром креольського танго») (студія «Abbey Road»)
Від самого початку Євромайдану виступав на його підтримку. Критично висловлювався щодо висвітлення подій на Євромайдані в російських засобах масової інформації. Після втечі Януковича музикант назвав приховування того на території Росії ганьбою перед всім світом, зазначивши Чесна людина не буде переховувати злочинця і злодія. А злодій — буде.[9]
Виступав проти анексії Криму Росією та заявляв що вважає «територію [Криму] окупованою», хоча у своїх публічних заявах він також часто повторював фейки російської пропаганди про «мовне питання» як одну з причин виникнення конфлікту в Криму та на Донбасі.[10] Зокрема у 2014 році в ефірі російського телеканалу «Дождь» Макаревич повторив поширену дезу російської пропаганди, що Росія анексувала Крим та вторглася на схід України аби допомогти російськомовним громадянам заявивши «українці наробили шороху з „мовним питанням“». В цьому ж інтерв'ю Макаревич все ж заявив, що, незважаючи на те, що Україна «наробила шороху з „мовним питанням“», та все ж українці «не заслуговують на повторення кровопролиття», та назвав розмови про повернення Криму до складу Росії провокаціями.[11]
15 березня2014 року брав участь в Марші миру в м. Москві проти можливої війни України з Росією[12]. Під час цієї акції Макаревич у провулку наткнувся на прибічників скандального російського політолога Сергія Кургіняна, яких обурила жовто-блакитна стрічка у музиканта. Вони відреагували на цей символ лайкою: «Андрюха! Жид! Бандері продався!». Після цього Андрій Макаревич написав у Facebook про росіян боюся, що цей народ вже не врятувати.[13].
12 серпня2014 року Макаревич зустрівся з мешканцями звільненого Слов'янська та дав благодійний концерт у Святогірську[14][15][16], за що деякі активісти хотіли визнати його персоною нон ґрата у Росії та позбавити всіх нагород, створивши відповідну петицію на сайті «Change.org»[17].
6 липня2018 року Макаревич брав участь у концерті на підтримку ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[18].
21 лютого2022 року, підписав відкритий колективний лист російського Конгресу інтелігенції «Паліям війни: ви будете прокляті!», в якому йдеться про історичну відповідальність влади РФ за розпалювання «великої війни з Україною»[19][20].
Цькування в Росії у відповідь на позицію в «українському питанні»
Чак Норріс за власним зізнанням приготував першу страву у своєму житті разом з Андрієм Макаревичем у його телепередачі «Смак»[26].
Двічі зустрічався в інтелектуальних телеіграх з відомим гравцем Анатолієм Вассерманом і обидва рази його переміг[27][28].
Приватне життя
Дружини
Перша дружина — Олена Ігорівна Макаревич (Фесуненко), дочка відомого радянського політоглядача Ігоря Фесуненка (писав книги про бразильський футбол і допомагав «Машині»), була студенткою Історико-архівного інституту, шлюб розпався через три роки (1976—1979)[29].
Друга дружина — Алла Михайлівна Макаревич (д. Голубкіна[30]) (1960)[31] (колишня дружина Олексія Романова[ru], лікар-косметолог (жовтень 1986 року — 1989)[29]), в 1987 році народився їхній син Іван, потім подружжя розлучилося.
У середині 1990-х ЗМІ писали про роман і можливий шлюб Андрія з ведучою радіостанції «Європа-плюс» Ксенією Стриж. Пізніше в інтерв'ю вона називала чутки «сильно перебільшеними», хоча підтвердила, що в 1991—1995 роках вони дійсно були близькі[29][32].
Два роки (1998—2000) Макаревич прожив у цивільному шлюбі з журналісткою і прес-аташе гурту «Машина времени» Ганною В'ячеславівною Рождественською (нар. 1974), яка в 2000 році народила доньку Аню.
Третя дружина — Наталія Голуб (нар. 1969), гример, стиліст, фотохудожник. Одружилися 31 грудня 2003[33].
Четверта дружина — Ейнат Кляйн (нар. 31 травня 1984 року у Києві), журналістка, фотограф і гід. У шлюбі з грудня 2019 року[34].
Діти
У Андрія Макаревича четверо дітей:
Дана (нар. 1975) — позашлюбна дочка; проживає в місті Філадельфія, підтримує стосунки з батьком, юрист, одружена з російським бізнесменом[35][36].
Іван Макаревич (нар. 30 червня 1987) — російський актор.