Лідія Ланч (англ.Lydia Lunch, уроджена Лідія Енн Кохангл.Lydia Anne Koch; нар.2 червня1959Рочестер, Нью-Йорк) — американська співачка, поетеса, письменниця, актриса та ораторка. Почала свою кар'єру під час авангардного нью-йоркського ноу-вейв-руху 1970-х років та прославилася у першу чергу як співачка та гітаристка Teenage Jesus and the Jerks. Практикувалася також як фотографка, актриса, письменниця та поетеса. У сфері літератури найбільш відома як авторка двох романів — «Incriminating evidence» і «Paradoxia: A Predator's Diary».
Її робота, як правило, включає провокаційну та конфронтаційну подачу шумової музики та підтримує антикомерційну етику, діючи незалежно від великих лейблів і дистриб'юторів. The Boston Phoenix назвали Ланч одною із десяти найвпливовіших виконавців 1990-х років. Її співпраця з Sonic Youth під назвою «Death Valley '69» була названа веб-журналом Kerrang! однією з «50 найзлісніших пісень усіх часів»
Біографія
Початок творчої кар'єри: Teenage Jesus & The Jerks та No New York
Відомості про дитинство та юність Ланч досить мізерні та суперечливі. Згідно з напівавтобіографічним романом «Paradoxia: A Predator's Diary», в дитинстві Лідія була спокушена власним батьком[2]. У шістнадцять років вона покинула свій дім і переїхала до Нью-Йорка . Там вона оселилася в сквоті в Нижньому Іст-Сайді, де на той час перебували багато андеграундних поетів і музикантів. Дівчину «взяли під опіку» Мартин Рев[en] та Алан Вега[en] з Suicide[3]. Там вона отримала прізвисько «Ланч» за те, що часто крала сніданки для своїх друзів[4]. Згодом воно стане її «офіційним» псевдонімом. Під впливом свого нового оточення вона зібрала власну групу, яку назвала Teenage Jesus and the Jerks[en] . Ансамбль виконував вкрай мінімалістичну і при цьому агресивну музику, їхні пісні будувалися на найпростіших конструкціях, що тонули в різкому гітарному шумі, а концерти, як правило, тривали не довше п'ятнадцяти хвилин . Радикальність форм пояснювалася протестом проти застигаючих догм рок-музики і панк-року зокрема: при тому, що Ланч визнавала певний вплив на свою творчість CBGB-сцени (за її словами, саме творчість цих музикантів багато в чому спонукала її на втечу з дому[5]), загалом панк здавався їй надто «традиційним», застарілим і нудним: «Ідея була в тому, щоб — як висловилися пізніше Sonic Youth — «вбити своїх кумирів». Все, що тоді впливало на мене — будь то Патті Сміт, The Stooges, лу-рідівськийBerlin, — здавалося надто традиційним. У свої часи все це було чудово, але настав момент для чогось радикальнішого», — згадувала вона пізніше[3]. «Техніку» гри Лідія освоїла самостійно, після того, як хтось із мешканців сквота віддав їй зламану гітару: «Кому взагалі цікаві акорди, всі ці стандартні послідовності, заїжджені до смерті? Я можу грати на гітарі ножем, пивною пляшкою… Скло дає найкращий звук. Я досі не знаю жодного гітарного акорду»[3] . Деякий час у групі складався друг Ланч саксофоніст Джеймс Ченс, але незабаром вона вирішила «звільнити» його, вирішивши, що його гра була занадто емоційною, тоді як їй хотілося холоднішого і різкішого звучання[3][6]. Після цього Ченс заснував власний проект, James Chance and the Contortions[en]. Крім Лідії, залишившимися учасниками The Jerks стали басист Рек і барабанщик Бредлі Філд, які пізніше були замінені Гордоном Стівенсоном і Джимом Склавуносом[en], відповідно.
У 1978 році Teenage Jesus and the Jerks виступили на андеграундному рок-фестивалі в Artists Space[en], на якому був присутній Брайан Іно. За запрошенням Браяна вони взяли участь у записі культової збірки No New York, що зафіксувала народження авангардної нью-йоркської сцени, відомої тепер як No Wave (крім них, для альбому записалися James Chance and the Contortions, Mars та DNA[en]Арто Линдсея[en]). Наступного року Teenage Jesus and the Jerks розпалися.
Сольна кар'єра
Після розпаду Teenage Jesus and the Jerks Ланч зібрала групу Beirut Slump, яка проіснувала, проте, недовго — під цим заголовком був випущений лише один сингл. Наступним, більш помітним її проектом стала група 8 Eyed Spy[en] , що відроджувала і в той же час пародувала стандарти свомп-року. У репертуар 8 Eyed Spy входили як кавер-версії пісень Creedence Clearwater Revival, Jefferson Airplane і навіть Капітана Біфхарта, так і оригінальні композиції. Паралельно з цим Лідія продовжувала зніматися в кіно у андеграундних режисерів, таких як Скотт и Бет Би[en] та Вивьен Дик[en]. У 1980 році вийшов її перший сольний альбом, Queen of Siam, витриманий у більш «м'якому», порівняно з попередніми роботами, джазовому стилі. Одночасно Ланч активно співпрацює з іншими андеграундними музикантами, серед яких — No Trend, Sonic Youth, Swans, Einstürzende Neubauten, Foetus, Die Haut, Марк Алмонд та інші. На початку 1980-х років вона зближується з колом The Birthday Party і організує з Ніком Кейвом та Роландом С. Говардом «готичний» проект Honeymoon in Red[en] . Однойменний альбом був записаний у 1982 році, але випущений лише через п'ять років. Пізніше Роланд С. Говард співпрацював з Ланч під час запису альбому Shotgun Wedding .
З середини 1980-х Ланч починає регулярно випускати записи з читанням своїх віршів (т. зв. spoken word). Іноді до неї приєднуються такі музиканти та поети, як Іксін Червенка (X), Майкл Джира, Генрі Роллінз, Х'юберт Селбі та інші. Приблизно в цей час вона засновує власний лейбл Widowspeak Productions, на якому будуть випускатися її власні альбоми, а також записи дружніх груп (саме тут, наприклад, вперше виходить ретроспектива Mars).
Наприкінці 1980-х — на початку 1990-х років Ланч, Кім Гордон та Седі Мей організують групу Harry Crews. Окрім іншого, гурт виступає з піснями «She's In A Bad Mood» Sonic Youth і «Orphans» Teenage Jesus and the Jerks. У 1990 році виходить їх єдиний альбом Naked in the Garden Hills, названий за назвою книги письменника Гарри Крюса[en] , на честь якого і отримав своє ім'я гурт.
У 1997 році Лідія випускає подвійний альбом Matrikamantra («Мати всіх звуків»), витриманий у стилі дарк-ембіент.
У 2004 році, після перерви довжиною у шість років, у Ланч виходить альбом Smoke in the Shadows[en], на якому вона експериментує з хіп-хопом та нуар-джазом. У записі взяв участь Нельс Клайн з Wilco . Альбом був вітально зустрінутий критиками. Наприкінці 2000-х років вона збирає гурт Big Sexy Noise, що виконує шумовий хард-рок. Перший альбом гурту включає в себе пісню Gospel Singer, написану у співавторстві з Кім Гордон, і кавер на Kill Your Sons Лу Ріда.
Ланч знялася у двох фільмах режисерів Скотта Бі та Бет Бі. У «Чорній скриньці» вона зіграла домінатрикс, а у «Вихрі» вона зіграла приватного детектива на ім'я Енджел Пауерс. Протягом цього часу вона також знялася в ряді фільмів Вів'єн Дік, включно з «У неї була зброя напоготові» (1978) і «Красуня стає звіром» (1979), де грала разом з Пет Плейс. У 2011 році «Ланч» з'явився у фільмі «Мутанти: панк, порно, фемінізм» режисерки Віржині Деспент, в якому також знімаися Енні Спринкл і Кетрін Брейлат. Вона також була сценаристом, режисером і знімалася в андеграундних фільмах, іноді співпрацюючи з андеграундним режисером Ніком Зеддом і фотографом Річардом Керном.
Література
У 1997 році Lunch випустила Paradoxia, вільну автобіографію, в якій вона задокументувала своє молоде життя, сексуальну історію, досвід зловживання психоактивними речовинами та проблеми з психічним здоров'ям. Time Out New York дав йому схвалюючий відгук, тоді як Bookslut неоднозначно зробив висновок: «Читач має визначити, чи дослідження Ланч йде глибше, чи натомість це своєрідний літературний і філософський примус до повторення, відплата найбільших хітів від чоловіків-нігілістів, авантюристів і хроніків девіантності.» PopMatters назвав це «жорстоким, але нудним і передбачуваним цирком, щодо якого Ланч не виявляє жодних емоцій. Лише втома, схоже, змусила її зупинитися».
Крім того, Ланч є автором як традиційних книг, так і коміксів разом із художником графічних романів Тедом МакКівером.
Фотографія
Як фотограф-аматор у 2014 році Ланч зняла серію фотографій з художницею Дарлою Тігарден з Остіна, штат Техас.
