Люлинці (Кременецький район)

село Люлинці
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Кременецький
Тер. громада	Лановецька міська громада
Код КАТОТТГ	UA61020090230023178
Облікова картка	Люлинці
Основні дані
Населення	265
Територія	0,13 км²
Густота населення	2038,46 осіб/км²
Поштовий індекс	47443
Телефонний код	+380 3549
Географічні дані
Географічні координати	49°45′25″ пн. ш. 26°3′57″ сх. д.
Водойми	Буглівка
Відстань до районного центру	16 км
Місцева влада
Адреса ради	47402, Тернопільська обл., Кременецький р-н, м. Ланівці, вул. Незалежності, 34
Карта
Люлинці
Люлинці
Мапа
Люлинці у Вікісховищі

Лю́линці — село в Україні, у Лановецькій міській громаді Кременецького району Тернопільської області. Розташоване на правому березі річки Буглівка, на півдні району. Нижче по течії на відстані 1 км розташоване село Огризківці, на протилежному березі — село Буглів. До 2020 року було підпорядковане Буглівській сільраді.

Кінець ХІХ ст.- 64 господарства, 407 мешканців.^[1]

Населення — 265 осіб (2001).

Історія

Люлинці розташоване  в 2 верствах від Плиски, волості Вишгородоцької, від Житомира - 240 верств, від Кременця - 50 верств, від найближчої залізничної станції Волочиськ - 40 верств. Від найближчої поштової станції Вишгородок – 7 верств. Від найближчих сіл: Ванжулів – 3 верстви, Плиски – 2 верстви, Печірної – 3 верстви, Кутиски - 3 верстви.^[2]

Походження назви села достеменно невідоме.Є дві версії. Перша- назва села походить від імені татарського воєначальника Юлли. Друга - назва пов'язана з іменем сина слов'янської богині Лади - Леля, який опікувався маленькими дітьми. Співали матері своїм дітям "Люлі - люлі, лелю - лелю". Після видозмінення букв село отримало назву Люленці. ^[1]

У 1540 році від пана Енгельгарда до князів надійшла скарга на жителів сіл Булаївці, Огрешковці та Люленці про пошкодження покосів на землях його маєтностей. Ця скарга зберігається в обласному музеї. Після чого села змінили назви на Буглів, Огризківці, та не змінилося Люлинці.

1565 р. - перша писемна згадка. (село перебувало у власності Антона, Дмитра і Сави Гневошевичів).

1703 р. - побудована дерев'яна церква.

1711 р. - неподалік спаленої церкви татарами, побудована нова дерев'яна церква на кошти дворянина В.Сулковича-Козачінського та частково прихожан.

1851 - 1883 р. храм покрили бляхою, пофарбували, розписали всередині.

1883 р. 5 липня - відвідав церкву архієпископ Волинський та Житомирський Палладій.

1892 р. 12 листопада - освятили Святомихайлівську церкву.^[1]

За часів СРСР село мало назву Юлинці.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Лановецької міської громади. ^[3]

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Лановецького району, село увійшло до складу Кременецького району.^[4]

Відомі особистості

В поселенні народився:

• Ящук Петро Лаврентійович (* 1948) — український поет, краєзнавець.

Пам'ятки

• Церква св. Михаїла (1892, дерев'яна).

• Насипано могилу воякам УПА.

Галерея

• 
  Церква Святого Архістратига Михаїла
• 
  Дім молитви
• 
  Сільська вулиця
• 
  Автобусна зупинка
• 
  Сільський пейзаж

Примітки

1. Світлана Мельничук. "Люленці" (2011). Історія Лановеччини. Історико-краєзнавчий нарис (укр.) . Тернопіль: Видавництво "Воля". с. 393—394.
2. Н.И. Теодоровичъ (1893). Историко-статистическое описаніе церквей и приходовъ Волынской епархіи. Том 3. Почаевъ: Типографія Почаево-Успенской Лавры. с. 265.
3. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 5 жовтня 2021.
4. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»

Література

• Хаварівський Б. Люлинці // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 417. — ISBN 966-528-199-2.