Виступав, зокрема, за клуб «Порту», з яким виграв низку національних трофеїв, а також національну збірну СР Югославії, у складі якої був учасником чемпіонату Європи та світу.
У дорослому футболі дебютував 1988 року виступами за команду другого югославського дивізіону «Слобода» (Ужице), в якій провів півтора сезони, взявши участь у 55 матчах чемпіонату.
З початку 1990 року два з половиною сезони грав у складі вищолігового «Рада».
Влітку 1992 року підписав дворічний контракт з португальським «Жіл Вісенте». У команді грав до грудня 1993 року, після чого уклав контракт з лідером португальського футболу «Порту». Друлович став однією з «ікон» «Порту» 1990-х. Він виступав разом з такими гравцями, як Златко Захович, Маріо Жардел та Сержіу Консейсау. Разом з командою п'ять разів поспіль (з 1994 по 1999 рік) став чемпіоном Португалії, а також чотири рази ставав володарем Кубку і п'ять разів — Суперкубка Португалії. У сезоні 1993/94 разом з командою дійшов до півфіналу Ліги чемпіонів, тоді «Порту» програв іспанській «Барселоні».
У 2001 році перейшов у стан принципового суперника «Порту», лісабонську «Бенфіку». У липні 2001 року отримав португальське громадянство[1]. У сезоні 2001/02 Любинко грав у стартовому складі, але в наступному втратив своє місце і став зрідка з'являтись на полі. Через це 2003 року повернувся на батьківщину, де грав протягом одного сезону за белградський«Партизан»[2].
Завершив професійну ігрову кар'єру у португальському клубі «Пенафіел», за команду якого виступав протягом сезону 2004/05 років, зігравши лише 8 матчів у Прімейрі.
Всього протягом кар'єри у національній команді провів у формі головної команди країни 38 матчів, забивши 7 голів.
Кар'єра тренера
Розпочав тренерську кар'єру невдовзі по завершенні кар'єри гравця, 2006 року, очоливши тренерський штаб нижчолігового португальського клубу «Тоурізенсе».
У квітні 2008 року став тренером «Банату»[3], який був на грані вильоту з сербської Суперліги[4], проте не зміг врятувати команду і по завершенні сезону покинув клуб[5].
Влітку 2008 року став тренером словенської «Драви» з міста Птуй[6] і зайняв з командою 9 місце в чемпіонаті.
Після одного сезону перерви, який Друлович використав для навчання, він став тренером клубу «Примейру де Агошту»[7], з яким став шостим в турнірній таблиці чемпіонату Анголи 2011 року.
Після відходу з Синиша Михайловича з посади тренера національної збірної Сербії в лютому 2014 року, Друловича була призначено виконувачем обов'язків тренера головної команди[9]. Він тренував збірну в чотирьох іграх, здобувши дві перемоги (Ірландія 2:1, і Ямайка 2:1), нічию ( Панама 1:1) і зазнавши однієї поразки (Бразилія 0:1). Тим не менш влітку 2014 року повноцінним головним тренером був призначений голландський фахівець Дік Адвокат, який мав готувати Сербію до кваліфікації для чемпіонату Європи 2016 року у Франції[10].
Майже рік по тому, в квітні 2015 року, Друлович був призначений тренером збірної Македонії[11], коли ця команда вже майже втратила всі шанси вийти на чемпіонат Європи. Македонія під керівництвом Друловича провела п'ять ігор, зазнавши чотири поразки і зігравши один матч внічию[12].
15 жовтня 2015 року став новим тренером «Партизана», і таким чином повернувся в сербський футбол[13]. Проте після того, як провів лише два місяці на лавці чорно-білих, Друлович у грудні покинув клуб через погані результати[14].
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
