В межах екорегіону переважає гірський субтропічний клімат (Cwb за класифікацією Кеппена) або вологий субтропічний клімат (Cwa за класифікацією Кеппена). Температура протягом року коливається від 40 °C до -13 °C і в середньому становить 15 °C. Взимку часто трапляються морози, хоча сніг випадає рідко. Середньорічна кількість опадів коливається від 450 мм на південному заході до понад 1100 мм над південному сході, а на найвищих вершинах регіону вона може становити близько 1900 мм. Загалом регіон характеризується прохолодними та вологими кліматичними умовами, за винятком Лесотського нагір'я, що лежить у дощовій тіні.
Флора
В межах екорегіону зустрічаються різноманітні рослинні угруповання, розподіл яких залежить від клімату та висоти над рівнем моря. На відкритих вологих схилах переважають гірські луки, а в долинах ростуть гірські ліси. Зі зниженням висоти гірські ландшафти переходять у чагарникові хащі та ліси, а далі — у луки та савани. Загалом Драконові гори є центром Афромонтанського регіону в Південній Африці. На відміну від гір, що лежать далі на північ, і де афромонтанські угруповання зустрічаються лише на висоті понад 2000 м над рівнем моря, тут широта компенсує висоту, що дозволяє гірським рослинним угрупованням зустрічатися майже на рівні моря.
Флора екорегіону вирізняється високим біорізноманіттям та рівнем ендемізму. Тільки на півдні Квазулу-Наталя зареєстровано понад 1261 вид рослин, з яких близько 30 % є ендемічними для Драконових гір. Найвищий рівень ендемізму спостерігається серед трав'янистих рослин, що ростуть на середніх висотах гір, на висоті від 1500 до 2500 м над рівнем моря. Серед ендеміків Дракенсбергу слід відзначити весняну паурідію[af] (Pauridia verna), червону зірку Баура[en] (Hypoxis baurii), косарики Сондерса[es] (Gladiolus saundersii), пониклий глумікалікс[sv] (Glumicalyx nutans), гірську кратерокапсу[sv] (Craterocapsa montana), а також духмяну дісу[sv] (Disa fragrans), дісперіс Віла[sv] (Disperis wealei) та кілька видів браунлей[en] (Brownleea spp.) та інших орхідей. Ендеміками Лесото є лесотський глумікалікс[sv] (Glumicalyx lesuticus) та лесотські гвоздики[en] (Dianthus basuticus var. basuticus). Близько 100 ендемічних видів рослин зустрічаються серед кварцитових та доломітових скель в ізольованих гірських масивах Саутпансберг та Блуберг на крайньому північному сході регіону.
Значною загрозою для збереження природи регіону є його фрагментація, спричинена розвитком сільського господарства. Від 32 % до 42 % площі екорегіону було перетворено на пасовища, поля та інші сільськогосподарські угіддя. Також природі регіону загрожує ерозія ґрунту, перевипас худоби та поширення інвазивних видів рослин.
Близько 5,98 % площі екорегіону є заповідними територіями. На крайньому південному сході екорегіону розташований парк Хлухлуве-Імфолозі[en], найстаріший природний заповідник в Африці. В ньому живуть значні популяції саванних слонів (Loxodonta africana), левів (Panthera leo), чорних носорогів (Diceros bicornis), білих носорогів (Ceratotherium simum simum), африканських буйволів (Syncerus caffer), африканських леопардів (Panthera pardus pardus), південноафриканських гепардів[en] (Acinonyx jubatus jubatus), гієнових собак (Lycaon pictus) та інших великих ссавців. Цей парк відіграв значну роль у відновленні популяції білого носорога, який майже вимер наприкінці XIX століття. Сьогодні практично кожен південний білий носоріг у світі походить з цього заповідника. Тут живе близько 18 % білих носорогів ПАР та 17 % чорних носорогів Африки. Частина екорегіону лежить в межах транскордонного парку Малоті-Дракенсберг[en], який у 2013 році був внесений до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.
Примітки
↑"Drakensberg montane grasslands, woodlands and forests". DOPA Explorer. [1]
↑Dinerstein, Eric; Olson, David; Joshi, Anup; Vynne, Carly; Burgess, Neil D.; Wikramanayake, Eric; Hahn, Nathan; Palminteri, Suzanne; Hedao, Prashant; Noss, Reed; Hansen, Matt; Locke, Harvey; Ellis, Erle C; Jones, Benjamin; Barber, Charles Victor; Hayes, Randy; Kormos, Cyril; Martin, Vance; Crist, Eileen; Sechrest, Wes та ін. (2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience. 67 (6): 534—545. doi:10.1093/biosci/bix014.
