У ранніх птахів, навіть великих летючих форм (як наприклад у Sapeornis) кіля не було; він виник лише у групи Ornithothoraces, що об'єднує сучасних і енанціорнісових птахів [1], хоча зустрічається і у віддалених родичів птахів альваресзаврових[2].
У птахів груднина з кілем може бути найбільшою кісткою [2]. У лебедів і журавлиних в кіль заходить трахея, вкладаючись всередині нього петлями [3][4]. Передбачається, що це забезпечує передачу звукових вібрацій від невеликого їх джерела — сиринкса — на велику кістку — груднину, а від неї — на повітряні мішки[3].
Биологический энциклопедический словарь / Гл. ред. М. С. Гиляров; Редкол.: А. А. Баев, Г. Г. Винберг, Г. А. Заварзин и др. — М.: Сов. энциклопедия, 1986.—831 с., ил., 29 л. ил.