Share to: share facebook share twitter share wa share telegram print page

Крошина Марина Василівна

Марина Василівна Крошина
Загальна інформація
Громадянство Україна
Народження18 квітня 1953(1953-04-18)
Алма-Ата
Смерть4 липня 2000(2000-07-04)
Київ
·падінняd
ПохованняБайкове кладовище
Причина смертіпадінняd
ЧоловікЛоллій Генадійович Сирота
Спорт
КраїнаСРСР СРСР
Вид спортутеніс
ТренериБальва Володимир Максимович і Камельзон Володимир Наумович
Участь і здобутки
Нагороди
заслужений майстер спорту СРСР

Марина Василівна Крошина (18 квітня 1953, Алма-Ата — 4 липня 2000, Київ) — українська радянська тенісистка, тренерка, Заслужений майстер спорту СРСР1986 року).

Біографія

Народилася 18 квітня 1953 року в місті Алма-Аті. Її батько був художником-архітектором, а мати, Ольга Зобачова, чемпіонкою Узбекистану і Середньої Азії з шахів[1].

В Алма-Аті почала займатися тенісом. Стала семиразовою чемпіонкою СРСР, п'ятиразовою чемпіонкою Європи, двічі чемпіонкою юнацького Уїмблдону (1970 і 1971 роки), переможницею відкритого чемпіонату США (1973), переможцем багатьох міжнародних тенісних турнірів у Швеції, Польщі, Франції.

Могила Марини Крошиної та її чоловіка, Байкове кладовище

У 1972 році одружилася з донецьким греком, лікарем Лоллієм Сиротою (1948—2021) і переїхала до Донецька[2]. В жовтні 1981 Крошина завоювала золоту медаль на чемпіонаті СРСР з тенісу, який проходив у Донецьку.

Після закінчення професійної кар'єри працювала тренеркою. Переїхала до Москви, потім до Києва. Закінчила факультет журналістики. У 1993 році видала перший в Україні підручник з тенісу «Мій теніс».

В останні роки життя тяжко хворіла. 4 липня 2000 року покінчила життя самогубством, викинувшись з вікна своєї квартири на восьмому поверсі будинку на вулиці Антоновича в Києві[1]. Похована у колумбарії Байкового кладовища разом із чоловіком.

Вшанування пам'яті

У Києві, в тенісному клубі «Балуті груп», де вона працювала, проводиться дитячий тенісний турнір пам'яті Марини Крошиної.

Примітки

  1. а б Газета «Факти» від 7 липня 2000 року. Архів оригіналу за 26 лютого 2014. Процитовано 11 жовтня 2012.
  2. Донецький авторський сайт Е. Ясенова. Архів оригіналу за 24 листопада 2010. Процитовано 11 жовтня 2012.

Джерела

Kembali kehalaman sebelumnya