Хмельницька область багата на нерудні корисні копалини, насамперед, природні будівельні матеріали. Водночас практично відсутні металічні мінеральні ресурси, а з числа горючих є лише поклади торфу.
Ґраніти (сірі ґраніти) зосереджені переважно в Шепетівському, Полонському, Старокостянтинівському та Славутському районах. Розробка ведеться відкритим способом (кар'єрним). Найбільші кар'єри — біля міст Полонне і Шепетівка та сіл Нова Синявка, Кудинка. Граніт в основному переробляють на щебінь для дорожного будівництва.
Каоліни пов'язані з продуктами вивітрювання гранітів. Поширені на північному сході Хмельницької області. Родовища: Судимонтське і Купинецьке Шепетівського району, Майдан-Волянське та Буртинське Полонського району. Каолін використовують як сировину для виготовлення вогнетривкої цегли, шамотного порошку. (див. також Судимонтське та Буртинське графітове родовище)
Вапняки поширені по всій території Хмельницької області. Розвідано понад 20 родовищ, більше половини з яких розробляється. Велике значення мають виходи силурійських вапняків в долинах Дністра, Збруча, Жванчика, Смотрича, Тернави, Студениці. Розробка покладів ведеться відкритим способом поблизу Кам'янця-Подільського, сіл Велика Слобідка, Устя та ін. Відклади неогенових вапняків Товтрової гряди розробляють кар'єрами поблизу селищ Закупне і Смотрич, сіл Івахнівці, Нігин, Вербка, Привороття, Гуменці). Їх використовують для випалювання вапна, виробництва щебеню, облицювальних плиток, стінових блоків, фігурних виробів, одержання цементу. На сировині Гуменецького родовища працює потужний Кам'янець-Подільський цементний завод. Відклади вапняків в інших районах йдуть на місцеві будівельні потреби.
Суглинки. В області 80 родовищ лесовидних суглинків і глин, на базі яких працює ряд цегельних і черепичних заводів.
Крейда. У північно-західній частині області (Білогірський та Ізяславський райони) є значні поклади крейди, а в південно-східній (басейни рік Ушиця та Калюс) — мергелів, які придатні для виробництва цементу.
Піски різного геологічного часу поширені в усіх районах області і мають, в основному, будівельне значення (для розчинів, дорожного будівництва тощо). Найпотужніші поклади їх в Славутському районі — Крупецьке, Цвітохське, Славутське родовищах. Кварцові піски Славутського родовища використовують для виробництва скла.
Пісковики відслонюються по Дністру і його притоках — Калюсу і Ушиці. Промислова розробка їх не ведеться.
Гіпс. На заході Кам'янець-Подільського району є декілька родовищ гіпсу (розробляється Кудринецьке родовище). Гіпс придатний для меліорації ґрунтів, будівельних, медичних та інших потреб.
Бентонітові глини зустрічаються у Новоушицькому районі. Застосування — у хімічній та інших галузей промисловості. Найбільше скупчення їх зафіксоване поблизу с. Пижівка.
Інші неметалічні корисні копалини. У Хмельницькій області є поклади доломітів, трепелу (Кам'янець-Подільський район), невеликі прояви флюориту, фосфоритів. Найбільші скупчення фосфоритів зустрічаються в Дунаєвецькому, Новоушицькому, Віньковецькому та Ярмолинецькому районах, однак промислового значення вони не мають.
Горючі корисні копалини представлені на Хмельниччині тільки торфом. Поклади його значні. Здебільшого він залягає в заболочених частинах заплав Горині, Случа, Хомори, Південного Бугу та їх приток. Видобуток ведеться майже в усіх басейнах цих рік.
Поліметали. Є у Хмельницькій області зафіксовані рудопрояви поліметалів.
Склад і запаси корисних копалин Хмельницької області сприяють розвитку в ній промисловості будівельних матеріалів, окремі виробництва якої працюють не тільки на місцевий, але й на зовнішньообласний ринок. Наявні природні ресурси дозволяють розширити це виробництво, однак нарощування їх видобутку вступає в суперечність з необхідністю природоохоронних заходів, насамперед, в Придністров'ї і Товтрах.
Галецький Л. С. Атлас «Геологія і корисні копалини України» / Галецький Л. С., Чернієнко Н. М., Брагін Ю. М. [та ін.] ; під ред. Л. С. Галецького. — Київ : УІЦПТ «Геос-ХХІ століття», 2001. — 168 с. — ISBN 966-02-2139-8.
Сивий Мирослав. Географія мінеральних ресурсів України: монографія / Мирослав Сивий, Ігор Паранько, Євген Іванов. Львів: Простір М, 2013. — 683 с.