Полтавська область, розташована в центральній частині України, має різноманіття природних ресурсів. Завдяки своєму природному потенціалу регіон є важливим постачальником корисних копалин, що сприяє розвитку в області різних галузей промисловості (гірничодобувної, металургійної, будівельної, хімічної) та енергетики, а також позитивно впливає на економічний потенціал регіону.
За даними «Інвестиційного атласу Полтавської області» від Державної служби геології та надр України, мінерально-сировинна база Полтавської області налічує 370 родовищ із облікованими запасами (в атласі не згадані родовища вугілля)[1][2]:
100 родовищ і ділянок вуглеводнів (нафта, газ, конденсат), з яких 90 розробляються;
30 родовищ торфу, з яких 1 розробляється;
126 родовищ сировини для виробництва будматеріалів (цементна, керамзитова, цегельно-черепична сировина, піски, камінь, крейда), з яких 40 розробляються;
107 родовищ підземних вод та лікувальних грязей (підземні питні, мінеральні лікувальні, природні столові, технічні води), з яких 61 розробляється;
6 родовищ залізних руд;
1 родовище бішофіту.
Горючі корисні копалини
Нафта й природний газ
Промисел на Солохівському газоконденсатному родовищі
В області є близько 100 родовищ вуглеводнів, більшість із яких лежить у північній та східній частинах регіону. На північному заході переважають нафтові родовища, тоді як газові й газоконденсатні сконцентровані переважно на південному сході. Область забезпечує 20–22 % загального видобутку нафти в Україні та є одним із провідних регіонів у цій галузі. Нафта Полтавщини, як правило, характеризується низьким вмістом сірки й домішок, тому є придатною для виробництва органічних синтетичних матеріалів.[3]
На Полтавщини видобувають близько 40 % українського газу та кожну п'яту тонну нафти з конденсатом.[1][3] Станом на 2024 рік Полтавська область була лідером із видобутку газу в Україні.[4]
У Полтавській області є 30 родовищ торфу, запаси яких оцінюють у 30 млн т. Станом на 2023 рік розробляється лише 1 родовище.[1]
Рудні корисні копалини
Залізні руди
На південному заході області, на лівобережжі Дніпра, лежить група родовищ залізних руд, які утворюють Кременчуцький залізорудний район (інша назва — Кременчуцька магнітна аномалія). Кременчуцький залізорудний район був відкритий ще 1928 року геофізиком Андрієм Олександровичем Строною, але систематичні пошуково-розвідувальні роботи розпочалися вже після Другої світової війни.[7][8]
Кременчуцький залізорудний район, який є однією з важливих сировинних баз залізорудної промисловості України, являє собою смугу метаморфізованих залізисто-кременистих порід і сланців довжиною 45 км, що тягнеться від Дніпра в північно-східному напрямку. Ширина цієї смуги в південній частині — 1-1,5 км, у північній — 3-3,8 км. Загальна площа району — близько 100 кв. км. Загальні запаси — 4504 млн т: залізисті кумінгтоніт-магнгетитові кварцити (1301,9 млн т) із середнім вмістом заліза — 27,4 %, магнетитові кварцити (2933,9 млн т) із середнім вмістом заліза — 32,8 %, багаті залізні руди (268,4 млн т) із середнім вмістом заліза — 58,5 %.[3][7][9]
У геоструктурному відношенні Кременчуцький залізорудний район є продовженням Криворізького залізорудного басейну, які разом утворюють Криворізько-Кременчуцьку залізорудну зону (басейн).[9]
Основою Кременчуцької синкліналі є 4 горизонти криворізької серії, з яких Саксаганська (залізорудна) має товщину до 1300 м і складається з 5 підгоризонтів залізистих кварцитів, розділених сланцями. Подекуди на залізистих породах утворюються різноглибинні лінійні кори вивітрювання бурозалізнякового складу.[3] Глибина залягання докембрійських порід, до яких приурочені залізисті кварцити та багаті залізні руди, на півдні району становить 15–20 м, на півночі — 420 м.[7]
Горішньоплавнівське рудне поле складають (із півдня на північ) Горішньоплавнівське, Лавриківське, Єристівське та Біланівське родовища залізистих кварцитів із середнім вмістом заліза 32 %. Перші два родовища розробляються кар'єрами Полтавського ГЗК. У залізних рудах цього поля міститься германій, а також наявний пластовий поклад сірчаних колчеданів потужністю 5–6 м, у складі яких наявні пірит, піротин, сидерит, молібденіт тощо.[3]
Галещинське рудне поле включає Кременчуцьке (Галещинське) родовище з гематит-мартитовими багатими рудами (середній вміст заліза — 58,2 %) й окисненими залізистими кварцитами (середній вміст заліза — 36,4 %). Тут також розвідані Василівське, Харченківське, Мануйлівське й Броварське родовища бідних залізистих кварцитів.[3]
У 2009 році компанією «Ferrexpo» для промислової розробки Біланівського (відкритим способом) й Галещинського (шахтним способом) родовищ у Горішніх Плавнях був створений Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат. Програма розвитку підприємства передбачала також будівництво збагачувальної фабрики та фабрики з виробництва окатишів.[12] На території планованої розробки розташовані кулька сіл, мешканці яких мали бути переселені.[13] Але будівництво ще одного ГЗК у регіоні зустріло опір з боку місцевих активістів та екологів через погіршення екологічної ситуації.[14][15] Станом на 2024 рік Біланівський ГЗК на повну потужність ще не виведений.[16][17]
Бішофіт
Бішофіт
Промисловий видобуток бішофіту ведеться лише в декількох місцях планети, зокрема на Затуринському родовищі, що лежить на північний схід від села ЗатуринеПолтавського району. Відкрили родовище випадково при пошуках нафти й газу. Вперше пласт бішофіту на Затуринському родовищі був розкритий у 1980 році свердловиною № 407, через яку з 1993 року почали дослідно-промисловий видобуток розчину бішофіту. Після спорудження в 1997 році видобувної свердловини № 1 дослідно-промисловий видобуток здійснювали вже через обидві свердловини одночасно або почергово.[18]
Затуринське родовище має горизонт бішофіту товщиною 14,5–24 м на площі близько 200 га. Видобувають бішофіт із глибини 2678—2856 м. До свердловини закачують воду, яка розмиває поклади бішофіту й під тиском виводить на поверхню сольовий розчин, мінеральний склад якого включає бішофіт (88,47 %), галіт (8,53 %), кізерит (1,87 %), гіпс (0,82 %) та інші солі (0,31 %) із середнім вмістом брому 0,48 %.[3][18]
Нерудні корисні копалини
Граніт та мігматит
Видобуток граніту на Малокохнівському родовищі
У Полтавській області зосереджені значні запаси граніту й мігматиту. Нижче наведені деякі з найбільших родовищ:
Малокохнівське родовище (на південь від с. Мала Кохнівка в межах м. Кременчука)[20]
Піщанське родовище (між с. Піщане та Кременчуком)[21]
Солошинське родовище (на південь від с. Солошине Кременчуцького району)[3]
Тахтайське родовище (на південний захід від с. Брачківка Полтавського району)[3]
Пісок
Будівельні піски Полтавської області зазвичай залягають у алювіальних відкладах четвертинних терас, а також можуть бути пов'язані з відкладами новопетрівської світи міоцену та берекської світи олігоцену.[3]
Узагалі, пісок видобувають у багатьох кар'єрах на території області, зокрема й нелегальних.[22][23] Деякі з найбільших родовищ піску в Полтавській області:
Чутівське родовище кварцових пісків, яке складають алювіальні верхньочетвертинні відклади, лежить на першій надзаплавній терасі Коломака. Піски цього родовища дрібно- та середньозернисті, мають сірий або жовтувато-сірий відтінок і залягають шарами від 3,6 до 7,5 метрів. Родовище являє собою піщані поклади завдовжки до 1500 метрів і завширшки до 850 метрів.[3]
Новоселівське III родовище піску лежить на 3,8 км на захід від села НовоселівкаПолтавського району. Тут видобувають пісок жовтого кольору.[25]
Яциново-Слобідське родовище піску розташоване за 0,6 км на південний схід від села Яцинова Слобідка в Полтавському районі.[26][27]
Глинисті породи
Як і пісок, видобуток глинистих порід на Полтавщині часто ведеться нелегально.[28][29][30] Законно суглинок видобувають на Петрівсько-Роменському родовищі, що лежить у Мирогородському районі, на правому березі Хоролу, між селами Венеславівка й Петрівка-Роменська. За формою родовище являє собою неправильний багатокутник, витягнутий у напрямку з півночі на південь. Його поверхня має нахил з північного сходу на південний захід (із 164 до 157 метрів). Тут у кар'єрі видобувають верхньочетвертинні суглинки різних відтінків: палевий, палево-жовтий, жовтий.[3][31]
Гідромінеральні ресурси
Води
На більшій частині Полтавської рівнини перший водоносний горизонт підземних вод лежить переважно в межах вододілів на глибинах 2–18 метрів. Мінеральні води Полтавщини представлені двома групами: водами без специфічних компонентів та водами зі специфічними компонентами.[3]
Новосанжарське (дебіт 615 кубічних метрів за добу)
Зіньківське (дебіт 102 кубічних метрів за добу)
Великобагачанське (дебіт 1300 кубічних метрів за добу)
Узагалі, зі 120 проявів мінеральних вод Полтавщини[32]:
13 — це природні столові мінеральні води;
38 — природні лікувально-столові мінеральні води;
69 — природні лікувальні мінеральні води.
Лікувальні грязі
Родовища лікувальних грязей (торф'яні пелоїди)[32]:
Миргородське
Семиреньківське
Романівське
Проблеми
Головними причинами, через які надра не розробляються, є невеликі запаси корисних копалин та складна логістика, що робить їх видобуток економічно невигідним. Також ситуацію ускладнює надлишок продукції на ринку, що знижує попит. Розташування родовищ у зонах водних об'єктів, лісових територій або природно-заповідного фонду створює додаткові обмеження для їх освоєння. До цього додаються труднощі із землевідведенням та отриманням необхідних дозволів і погоджень від різних органів влади.[1]
Великою проблемою є екологічність видобутку корисних копалин. Так із 2009 року в Кременчуцькому районі точаться суперечки щодо доцільності будівництва ще одного ГЗК — Біланівського. Противники будівництва (науковці, екологи, місцеві активісти) наголошують на цілій низці екологічних і соціальних проблем, якими загрожує будівництво нового ГЗК:
радіоактивне забруднення при розробці родовища відкритим способом;
вивітрювання порід і пилу, які розносяться вітром в радіусі десятків кілометрів;
збільшення кількості професійних захворювань не лише серед працівників, а й серед мешканців прилеглих територій;
Ще однією проблемою є й незаконний видобуток корисних копалин, особливо піску та глини. При цьому, окрім безпосередній збитку на мільярди гривень, порушники заподіюють шкоду й природі, наприклад, пошкоджуючи родючий шар ґрунту. І незважаючи на десятки відкритих кримінальних справ, така ситуація не змінюється роками.[22][33][34][35][36]
↑ абвгГалецький Л. С. Кременчуцький залізорудний район // Енциклопедія Сучасної України / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014.
↑Історія міста. Горішньоплавнівська міська рада Полтавської області. Процитовано 22 грудня 2024.
↑ абКременчуцька магнітна аномалія. Полтавщина: енцикл. довід. / за ред. А. В. Кудрицького. Київ: «Укр. Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. С. 411.
↑Малютин Е. И. Кременчугская магнитная аномалия. Горная энциклопедия / под редакцией Е. А. Козловского. М.: Советская энциклопедия, 1984—1991.
↑Стахів М. П. Історична довідка про будівництво, статус та найменування в історії міста Горішні Плавні. «Свічадо Придніпрів'я» — міський краєзнавчий альманах. Вип. Х. Горішні Плавні, 2016. С. 36-42.
_02.jpg)
