Конвенція ООН про використання електронних повідомлень в міжнародних договорах

Конвенція ООН про використання електронних повідомлень в міжнародних договорах
Тип	Багатостороння угода^[en]
Підписано	23 листопада 2005
Місце	Нью-Йорк, США
Чинність	1 березня 2013
Підписанти	18 держав
Сторони	18 держав
Зберігається	Секретаріат ООН (секція договорів)[1]
Статус	чинний
Мова	англійська, арабська, іспанська, китайська, російська, французька

Резолюція Генеральної Асамблеї ООН 60/21
Дата	23 листопада 2005
Засідання	60-та сесія[2]
Код	A/RES/60/21 (Документ)
Предмет	Конвенція ООН про використання електронних повідомлень в міжнародних договорах
Результат	Ухвалена консенсусом[3]

Конве́нція ОО́Н про використа́ння електро́нних повідо́млень в міжнаро́дних договорах — юридично обов'язкова для держав-учасниць міжнародна угода, яка спрямована на сприяння використанню електронних комунікацій у міжнародній торгівлі. Містить положення про визнання іноземних електронних підписів.

Примітки

1. United Nations Convention on the Use of Electronic Communications in International Contracts (англ.). Збірник договорів ООН. Процитовано 14 вересня 2024. 
2. Resolutions adopted by the General Assembly at its 60th session (англ.). Бібліотека імені Дага Гаммаршельда. Процитовано 14 вересня 2024. 
3. United Nations Convention on the Use of Electronic Communications in International Contracts : resolution / adopted by the General Assembly (англ.). Цифрова бібліотека ООН. Процитовано 14 вересня 2024. 

1. Definition of key terms used in the UN Treaty Collection (англ.). Збірник договорів ООН. Процитовано 2024-06-31.