PROFILBARU.COM

Козловський Євген Олександрович
Козловський Євген Олександрович
Козловский Евгений Александрович
	Козловський Є. О. 2014 року Козловський Є. О. 2014 року
Народився	7 травня 1929; с. Довськ, Білоруська РСР
Помер	21 лютого 2022 (92 роки); Москва, Росія
Поховання	Троєкуровське кладовище
Країна	СРСР → Росія
Національність	росіянин
Діяльність	геолог, політик
Alma mater	Московський геологорозвідувальний інститут
Галузь	геологія і проспекція
Заклад	Міністерство геології СРСР
Посада	депутат Верховної ради СРСР[d]
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор технічних наук
Партія	КПРС
Нагороди	; ;
	Козловський Євген Олександрович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Козловський.

Євге́н Олекса́ндрович Козло́вський (7 травня 1929, с. Довськ, тепер Гомельської області, Білорусь^[3] — 21 лютого 2022) — радянський і російський геолог, член Російської академії природничих наук, професор (1975), заслужений діяч науки і техніки^[3]. Організатор геологорозвідувальних робіт і радянської геологічної науки. Державний діяч, міністр геології СРСР (1975—1989). Кандидат у члени ЦК КПРС (1976—1990), депутат Верховної ради СРСР 10—11-го скликань.^[4].

Біографія

Розмова з Євгеном Олександровичем Козловським, записана Ю. В. Самодуровим для Фонду «Усна історія»

Фрагмент інтерв'ю для фонду «Устная история»

Народився 7 травня 1929 року в білоруському селі Довськ Журавичського району Могильовського округу (нині Рогачовський район Гомельської області Білорусі) в родині службовця. Під час німецько-радянської війни воював у партизанському загоні^[5]. З 1945 по 1948 рік служив у Радянській армії.

1948 року закінчив Мінське артилерійське училище. 1953 року закінчив Московський геологорозвідувальний інститут імені С. Орджонікідзе і почав працювати в Далекосхідному геологічному управлінні старшим буровим майстром, пізніше головним інженером Гаринської гідрогеологічної експедиції в Амурській області, заступником начальника геологічного відділу, головним інженером, начальником Комсомольської експедиції^[3]^[4]^[6].

Член КПРС з 1955 року^[4].

У 1965—1973 роках — начальник технічного управління Міністерства геології РСФСР, одночасно з 1970 року член колегії міністерства^[4]^[6].

1973 року присвоєно ступінь доктора технічних наук^[5]. У 1973—1974 роках директор Всесоюзного науково-дослідного інституту економіки мінеральної сировини та геологорозвідувальних робіт (ВИЭМС) Міністерства геології СРСР і Академії наук СРСР^[4]^[6]. 1975 року присвоєно звання професор. З 1975 року очолював Міжвідомчу наукову раду з проблеми вивчення надр Землі і надглибокого буріння.

З 1974 року — заступник міністра геології СРСР, 29 грудня 1975 року призначений на посаду міністра^[4]. За період його роботи міністром були розширені геолого-розвідувальні роботи на нафту і газ в Росії, Казахстані, Туркменістані, Узбекистані, Україні, відкриті сотні родовищ нафти і газу, розвідані запаси нафти зросли на 45 %, газу в 2 рази. Значні відкриття мали місце в Західному і Східному Сибіру, Якутії, Туркменістані, Прикаспійській низовині^[3]. Посаду міністра Козловський обіймав до 7 червня 1989 року^[6].

Голова радянської місії при постійній комісії РЕВ по співробітництву в галузі геології^[4]. 1976 року обирається депутатом Верховної ради СРСР (був депутатом до 1989 року) і висувається в кандидати до членів ЦК КПРС^[4].

Президент XXVII сесії Міжнародного геологічного конгресу 1984 року^[4]. З 1984 року керував міжнародною програмою «Геологія і навколишнє середовище»^[4].

Завідувач кафедри оптимізації геологорозвідувальних процесів Московської державної геологорозвідувальної академії імені Серго Орджонікідзе) з 1990 по 2009 рік.

1992 року став президентом Міжнародної акціонерної геологічної компанії (МАКГО). 1995 року балотувався до Державної думи Російської Федерації від комуністичної партії. Був головою мінерально-сировинної секції Ради зовнішньоекономічної політики при Міністерстві зовнішньоекономічних зв'язків Російської Федерації.

2004 року обраний співголовою Союзу підтримки та розвитку російських сервісних компаній нафтогазового комплексу, створеного для захисту інтересів російських компаній у сфері здійснення підрядних робіт в нафтогазовому комплексі.

Член вчених рад Московської державної геологорозвідувальної академії, Санкт-Петербурзького гірничого інституту, Всесоюзного науково-дослідного інституту економіки мінеральної сировини та геологорозвідувальних робіт^[6].

Член Російської академії природничих наук з 1992 року, член президії і віце-президент. Академік Міжнародної академії мінеральних ресурсів. Керівник групи радників Російського державного геологорозвідувального університету імені Серго Орджонікідзе^[6].

Наукові праці

Козловський Євген Олександрович — автор більше 500 наукових робіт, 38 монографій, великої кількості статей і винаходів в області методики, технології і техніки геологорозвідувальних робіт^[3]^[6]. У своїх роботах Козловьський сформульовав принципи розвитку і використання мінерально-сировинної бази, приділив увагу кардинальним геологічним проблемам — будова, склад і еволюція Землі, комплексному вивченню земної кори^[5].

Головний редактор багатотомних видань:

1976 — «Геологія CCCP».
1976 — «Геологічна будова CCCP і закономірності розміщення корисних копалин» у 10 томах.
1980 — «Гірнича енциклопедія» у 5 томах.
(рос.) «Кибернетические системы в разведочном бурении» (1985);
(рос.) «Геолого-экономическая модель: новые принципы разведки и организации работ» (1989);
(рос.) «Управление геологоразведочным производством», «Кибернетический аспект» (1990);
(рос.) «Минерально-сырьевые проблемы России накануне XXI века» (1999);
(рос.) «Россия: минерально-сырьевая политика и национальная безопасность» (2002);
(рос.) «Минерально-сырьевая база топливно-энергетического комплекса России» (2004);
(рос.) «Кольская сверхглубокая».