PROFILBARU.COM

Ковила дивна
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:	Однодольні (Monocotyledon)
Клада:	Комелініди (Commelinids)
Порядок:	Тонконогоцвіті (Poales)
Родина:	Злакові (Poaceae)
Підродина:	Мітлицевидні (Pooideae)
Рід:	Ковила (Stipa)
Вид:	Ковила дивна (S. adoxa)
Біноміальна назва
	Stipa adoxa; Klokov et Ossycznjuk, 1976

Ковила́ ди́вна (Stipa adoxa)^[1] — дуже рідкісна багаторічна рослина родини тонконогових. Вид занесений до Червоної книги України, Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи, Європейського Червоного списку. Ґрунтотвірна, протиерозійна та перспективна декоративна культура.

Опис

Щільнодернинна трав'яниста рослина заввишки 20-100 см, гемікриптофіт. Коренева система мичкувата. Стебла голі, під вузлами коротко запушені шорсткими шипиками, спрямованими вверх. Листкові піхви біля основи солом'яно-жовті. Листки вузьколінійні, складені вздовж, ззовні (знизу) шорсткі від шпичастих горбочків, зсередини (зверху) коротко запушені. Ширина листкової пластинки в розгорнутому стані складає близько 2 мм, в згорнутому вигляді становить 0,5-1 мм.

Суцвіття — волоть, що складається з 5-7 одноквіткових колосків. Нижня квіткова луска 17-22 мм завдовжки. Крайові смужки волосків на сім'янці доходять до основи остюка. Остюк 27-45 см завдовжки, двічі колінчастозігнутий, по всій довжині пірчастий, в нижній штопороподібно закрученій частині запушений волосками 0,5-1,7 мм завдовжки. Перо 7-10 мм завширшки. Плід — зернівка.

Екологія та поширення

Рослина світлолюбна, морозо- і посухостійка. Зростає на відслоненнях, крейдяних схилах, узліссях дібров. У кам'янистих і різнотравно-типчаково-ковилових степах трапляється разом з гіацинтиком Палласівим, Genista scythica, Euphorbia cretophila. Нерідко трапляється як домішка до панівних видів ковили — найкрасивішої та Лессінга.

Розмножується насінням, вегетативне розмноження відсутнє. Цвітіння відбувається раз на 3-5 років, у травні-червні. Запилюється вітром. Плодоношення відбувається у червні-липні. Насіння достигає лише в окремі сприятливі роки, внаслідок чого відтворення виду незадовільне.

Ендемік басейну Дону. Більша частина ареалу знаходиться на теренах України в межах Донецької області на Приазовській височині. Саме тут, у заповіднику «Хомутовський степ», цей вид був описаний вперше. За межами України достеменно відомий лише один осередок, розташований біля села Лисогорка (Ростовська область, Росія). Також наводиться місцезростання біля річки Голубая у Волгоградській області,^[2] хоча деякі дослідники ставлять цю знахідку під сумнів і вважають, що ця популяція належить до ковили Сирейщикова.

Значення і статус виду

Вид загалом мало досліджений. На його чисельність негативно впливають порушення екотопів внаслідок господарської діяльності, надмірне випасання худоби, весняні пали. Ковила азовська охороняється лише в Українському степовому заповіднику (філія «Хомутовський степ»). За межами України занесена до Червоної книги Волгоградської області Росії, але на теренах цієї країни не охороняється в жодному з об'єктів заповідного фонду.^[2]

Як ендемічна і малодосліджена рослина має велике наукове значення. Враховуючи низьку чисельність цієї ковили, в сільському господарстві вона не відіграє важливої ролі, втім приносить користь, закріплюючи слабкі кам'янисті та крейдяні ґрунти. Перспективна для вирощування як декоративна рослина. Культивування в ботанічних садах рекомендується і з метою збереження генофонду виду. Станом на 2014 рік цей вид можна побачити лише в колекції Донецького ботанічного саду.

Систематика

Ковила дивна входить до групи так званих «парадоксальних ковил», поширених переважно у східному Середземномор'ї. Це монотиповий вид, в межах якого не описано жодних підвидів. Систематично вона найбільш близька до ковили Сирейщикова, інколи їх навіть поєднують в один видовий комплекс Stipa syreistschikowii P.Smirn. s.l.