Клод Помпіду

Клод Помпіду
Ім'я при народженні	фр. Claude Jacqueline Cahour
Народилася	13 листопада 1912(1912-11-13)[2][3][4] Шато-Гонтьє, Франція
Померла	3 липня 2007(2007-07-03)[1][2]^[…] (94 роки) Париж, Франція
Поховання	Q110360116?
Країна	Франція
Діяльність	політична діячка, перша леді
Alma mater	Lycée Victor-Hugo^d і Правничий факультет Паризького університету^d
Знання мов	французька[3]
Посада	перша леді Франції^d
Конфесія	католицтво
У шлюбі з	Жорж Помпіду
Діти	Alain Pompidou^d
IMDb	ID 3084095
Медіафайли у Вікісховищі

Клод Помпіду (фр. Claude Pompidou), уроджена Клод Жаклін Каур (фр. Claude Jacqueline Cahour, 13 листопада 1912(19121113), Шато-Гонтьє  — 3 липня 2007, Париж) — перша леді Франції з 1969 по 1974 рік, дружина французького президента Жоржа Помпіду, філантроп^[5].

Біографія

Клод Жаклін Каур, дочка лікаря^[6][7], втратила матір у віці 3 років^[7].

Клод Помпіду зі своїм чоловіком Жоржем у 1965 році

Вона вивчала право в Парижі, де зустріла свого майбутнього чоловіка Жоржа Помпіду (1911—1974). Вони взяли шлюб у 1935 році^[6]. Згодом пара всиновила Алена Помпіду, який народився у 1942 році^[5]. З 20 червня 1969 по 2 квітня 1974 року вона була на стороні свого чоловіка, прем'єра-Дама де Франс. У неї був незвичайний інтерес до сучасного мистецтва, і вона доручила молодим художникам прикрасити Єлисейський палац. Клод Помпіду затіяла перестановку у Єлисейському палаці, змінила інтер'єр. Вона замовила кращі шедеври меблі. Всі меблі були у стилі модернізму та абстракціонізму.

У 1970 році вона запустила Фонд Клод Помпіду, для допомоги нужденним. Жак Ширак служив Казначеєм Фонду більше трьох десятиліть^[8]. Всі свої наряди Клод Помпіду позичала у знаменитих модних Домів, а коли з'являлась в них на світ, то повертала назад. Вона була філантропом і видала свої мемуари L'Elan du Coeur в 1997 році.

Померла Клод Помпіду 3 липня 2007 року у Парижі, у віці 94 років^[9][10]. Свої співчуття висловив Ніколя Саркозі. На похованні була присутня принцеса Монако Керолайн, Жак Ширак, і Ліліан Беттанкур^[11]. Її любов до розкоші стала предметом засуджень зі сторони французьких газет, які порівняли «Королеву Клод» з Марією-Антуанеттою. Однак дуже скоро в інтелігентних колах вона мала більшу популярність, ніж її чоловік. Дружина Жака Ширака Бернадетт стала президентом Фонду після смерті пані Помпіду.

Бібліографія

• Autour d'une collection, le Président et Madame Georges Pompidou, interview de Claude Pompidou par Luc Vezin. Textes de Claire Stoullig, Jean-Louis Prat, Jacques Rigaud. 1994, Arts et dialogues européens, Maison des arts Georges-Pompidou, BP 24, 46160 Cajarc.
• Aude Terray, Claude Pompidou, l'incomprise, 2010, Éditions du Toucan
• Henry Gidel, Les Pompidou, Flammarion, 2014.
• Alain Pompidou, Claude: c'était ma mère, Flammarion, 2016.

Примітки

1. http://www.iht.com/articles/ap/2007/07/03/europe/EU-GEN-France-Obit-Pompidou.php
2. Deutsche Nationalbibliothek Record #120870703 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
3. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
4. GeneaStar
   d:Track:Q98769076d:Track:Q3100478
5. AP via The Houston Chronicle, June 3, 2007. Архів оригіналу за 18 липня 2018. Процитовано 17 липня 2018.
6. Obituary in The Daily Telegraph, July 5, 2007. Архів оригіналу за 18 липня 2018. Процитовано 20 червня 2022.
7. Obituary in The Times, July 11, 2007. Архів оригіналу за 18 липня 2018. Процитовано 17 липня 2018.
8. Embassy of France biography [Архівовано 2007-08-08 у Wayback Machine.]
9. New York Times, «Claude Pompidou, Art Patron, Dies at 94» 3 July 2007. Архів оригіналу за 21 червня 2018. Процитовано 17 липня 2018.
10. Barchfield, Jenny (3 липня 2007). Claude, Widow of France's Pompidou, Dies. Washington Post. Архів оригіналу за 24 квітня 2018. Процитовано 19 лютого 2023. (англ.)
11. Архівована копія. Архів оригіналу за 22 червня 2018. Процитовано 17 липня 2018.

Посилання

• Fondation Claude Pompidou [Архівовано 20 жовтня 2018 у Wayback Machine.]