Кладовища Севастополя

Кладовища Севастополя

Кладовища Севастополя у Вікісховищі

Севастополь — місто, на території якого проходили багато битв, тому і займає перше місце за кількістю цвинтарів на Кримському півострові. В місті нараховується 11 цивільних цвинтарів (п'ять діючих, не враховуючи сільських). Після радянсько-німецької війни на його мапі з'явились 19 цвинтарів і кілька братських могил.

Назва	Розташування	Координати	Короткі відомості	Зображення
Брастське («стотисячне») кладовище	Північна сторона, вулиця Богданова, 41	44°38′10″ пн. ш. 33°33′21″ сх. д.	цвинтар учасників оборони Севастополя 1854–1855 років і захисників міста в радянсько-німецьку війну.
Братське кладовище 1941–1942, 1944 років	вулиця Степаняна		утворене в 1944 році
Братське кладовище солдат і офіцерів 128-ї гвардійської гірсько-стрілецької дивізії	5-й кілометр Балаклавського шосе		утворене в 1944 році
Братське кладовище солдат і офіцерів Приморської армії	5-й кілометр Балаклавського шосе		утворене в 1944 році
Братське кладовище солдат і офіцерів 2-ї гвардійської армії	Фруктове		утворене в 1944 році
Братське кладовище радянсько-німецької війни	6-й кілометр Сімферопольського шосе	44°34′47.72″ пн. ш. 33°35′14.14″ сх. д.	діє з 1941 року по наш час
Братське кладовище 1941–1942, 1944 років	Верхньосадове
Єврейське братське кладовище захисників Севастополя в Кримській компанії	Північна сторона, територія ВАТ «Північморзавод»		За неперевіреними свідченнями на кладовищі поховано близько 500 чоловік. Кошти на його облаштування збирали всі єврейські общини Російської імперії.
Кладовище Комунарів	вулиця 5-а Бастіонна.	44°36′1″ пн. ш. 33°30′50″ сх. д.	меморіальний, «парадний» цвинтар. Займає площу 0,5 га.
Єврейське кладовище	вулиця Пожарова, 11	44°36′3″ пн. ш. 33°30′11″ сх. д.	Створено після Кримської війни, вперше нанесено на генеральний план Севастополя 1887 року. До Кримської війни єврейське (жидівське) кладовище було на висоті Цукрова Голівка в районі Пересипу. Зруйновано в першу оборону міста і при будівництві залізниці. На некрополі знаходиться частина вулиці Охотської.
Караїмське кладовище	вулиця Пожарова, 11	44°36′6″ пн. ш. 33°30′8″ сх. д.	Виникло в середині XIX століття, після Кримської війни. Перебування в місті з початку XIX століття значною за чисельністю караїмської громади зумовило появу національного некрополя.
Міське старе кладовище	вулиця Пожарова, 9	44°36′4″ пн. ш. 33°30′24″ сх. д.	Поховання охоплюють період з другої чверті XIX століття і до кінця 1960-х років.
Кладовище Кальфа	8-й кілометр Балаклавського шосе	44°32′22″ пн. ш. 33°31′1″ сх. д.	Міське кладовище, що діє з 1969–1970 років і понині. Розділене широкою дорогою на мис Фіолент на праву і ліву частини[1].
Міське нове кладовище	Мекензієві гори

Турецькі, Англійське, Французьке, Італійське (гора Гасфорта), а також магометанські цвинтарі не збереглися. На місці колишніх Англійського і Французького цвинтарів встановлені меморіальні позначки. Не збереглись кладовища в Ушаковій балці і в Доковому яру, в районі колишнього Херсонеського монастиря та інші.

Майже всі німецькі цвинтарі періоду другої оборони Севастополя поступово були знищені після відвоювання міста. В районі села Гончарного створений меморіальний цвинтар військовослужбовців Вермахту, що полягли в боях під Севастополем.

Примітки

1. Кримський віртуальний некрополь [Архівовано 27 липня 2013 у Wayback Machine.](рос.)

Література

• А. М. Чикин. Севастополь. Историко-литературный справочник. «Вебер». Севастополь. 2008. ISBN 978-966-335-102-5. стор. 469–470.(рос.)