Ки́ївська телеве́жа на Хрещатику — 180-метрова (за іншими даними 192-метрова[1]) металева тригранна пірамідальна телевежа збудована після війни на пагорбі поблизу телерадіобудинку (вул. Хрещатик, 26), на вулиці Мало-Підвальній (нині Бориса Грінченка).
Історія
У другій половині 1940-х років владою Української РСР було ухвалено рішення відкрити перший у Києві телевізійний центр, який повинен був транслювати телепередачі з високою чіткістю зображення. Планували його розташування в центрі міста Київ. Єдина будівля, яка не дуже була зруйнована та підходила в той час для телевізійного центру була за адресою вул. Хрещатик, 26. За нею на пагорбі, який був залишками древнього Ярославового Валу, було побудовано щоглу. [2] Її було добре видно з різних частин центру міста. Вона стала однією з визначних пам'яток Києва. У газетних публікаціях того часу незмінно підкреслювалося, що висота вежі вдвічі більша від знаменитої лаврської дзвіниці.[2]
Телевежа передавала одну програму чорно-білого мовлення, передачі виходили в ефір лише у вечірній час. З 1959 року телестанція почала денне мовлення, спочатку по дві години двічі на тиждень, але потім обсяги стали поступово збільшуватися.[2] Весною 1954 року київський телецентр отримав пересувні телевізійні станції, які дозволили вести трансляцію з вулиць, футбольного стадіону, або концертно-театральні заходи. Перша така трансляція проводилась із приміщення Театру опери та балету. [3]
З 1962 році на телевежу встановили додаткову антену, що дозволило передавати дві програми.[1]
З 1969 року в Києві почали транслюватися кольорові телепередачі. Зона впевненого прийому сягала 60-70 кілометрів.
Після введення в 1973 році в експлуатацію нової 380-метрової телевежі, телещогла на Хрещатику втратила значення і була розібрана.
Джерела
Дивись також
Як виглядала перша телевежа у Києві: у мережі показали архівні фото 1950-х років
Примітки
