Като́лицька це́рква в Нідерла́ндах — друга християнська конфесія Нідерландів. Складник всесвітньої Католицької церкви, яку очолює на Землі римський папа. Керується конференцією єпископів. Станом на 2004 рік у країні нараховувалося близько 5 042 000 католиків (31,28% від усього населення)[1]. Існувало 8 дієцезій, які об'єднували 1520 церковних парафій. Кількість священиків — 3418 (з них представників секулярного духовенства — 1387, членів чернечих організацій — 2031), постійних дияконів — 310, монахів — 3383, монахинь — 9128.
Регулярно відвідували богослужіння близько 200 000 чоловік, 1,2 % від населення країни[2]. Переважна більшість католиків країни — латинського обряду. Історично католицьке населення переважає в центрі й на півдні країни, особливо поблизу кордону з Бельгією.
Історія
Першим християнським єпископом, який діяв у Нідерландах, був Серватій Маастрихтський (середина IV століття), зарахований Католицькою церквою до лику святих. Систематична місіонерська діяльність на території сучасних Нідерландів почалася в кінці VII — початку VIII століття. Найпомітнішими християнськими проповідниками того періоду були єпископ УтрехтаВілліброрд, свв. Евальд і Евальд, Майнцький архієпископ Боніфацій. До початку IX століття Нідерланди були повністю християнізовані, Утрехтська катедра в цей же період піднялася до статусу провідної в країні.
Після Реформації нідерландські католики були обмежені в правах, а їхня діяльність головним чином проходила в південних провінціях, де вони становили більшість. У 80-х роках XVI століття католицизм був фактично заборонений в Республіці об'єднаних провінцій — католицьке богослужіння дозволялося лише в приватних будинках, католики були виключені зі всіх політичних й адміністративних структур держави, а також з торгових гільдій. Після цього Об'єднані провінції були оголошені Святим Престолом місіонерською територією з канонічною приналежністю до Конгрегації у пропаганді віри. Ця місіонерська структура отримала назву «Голландська місія» і управлялася апостольським вікарієм.
Ординарні католицькі структури були знову відновлені в країні тільки в 1853 році, що стало можливим після прийняття 1848 року у Нідерландах нової Конституції, яка гарантувала свободу діяльності будь-яких релігійних організацій.
У другій половині XIX і на початку XX століття нідерландські католики становили особливий шар суспільства, зі своїми школами, телевізійними програмами, радіомовленням і політичними партіями. Період між 1860 і 1960 роками став часом розквіту нідерландського католицизму. 1923 року був заснований Католицький університет в Неймегені, в цей же період було побудовано декілька сотень католицьких храмів. Католик Рейс де Беренбраук навіть обіймав пост прем'єр-міністра країни в 1918—1925 і 1929—1933 роках.
У роки Другої світової війни Католицька церква Нідерландів твердо боролася з нацистською ідеологією — католицькі єпископи виступали проти депортації євреїв, а людей, причетних до депортацій, відлучали від церкви. КармелітТитус Брандсма, який боровся з нацизмом і загинув у концтаборі Дахау, був беатифікований1985 року.
У другій половині XX століття церква в Нідерландах була сильно поляризована між консерваторами і лібералами. Великі суперечки викликав так званий «Голландський катехизис», опублікований за схваленням нідерландських єпископів, але не схвалений Святим Престолом.
