Народився в Вітебській губернії в польсько-німецькій родині (батько поляк, мати німкеня). У 1917 р. вступив до Петроградського політехнічного інституту імператора Петра Великого, але незабаром пішов добровольцем в РСЧА. Член ВКП(б). Після Громадянської війни повернувся в інститут, потім працював на хімічному заводі «Республіка».
У 1935 році за критику колективізації виключений з ВКП(б), в 1937 р. був заарештований і засуджений нібито за приналежність до чаянівської контрреволюційної групи. Відбував термін ув'язнення технологом з виробництва спирту в «шарашці» в Шадринську. На початку 1941 року був звільнений і відправлений на поселення в Локоть.
У 1942-1944 роках обер-бургомістр Локотського Окружного Самоврядування (автономної території в тилу німецьких військ), засновник і керівник РОНА, бригадефюрер СС і генерал-майор військ СС (1 серпня 1944).
Reuben Ainsztein: Jüdischer Widerstand im deutschbesetzten Osteuropa während des Zweiten Weltkriegs. Oldenburg 1993, S. 363 ff.
Erich Hesse: Der sowjetische Partisanenkampf 1941–1944. Göttingen 1969, S. 176.
J. Armstrong: Soviet Partisans in World War II. Madison 1969, S. 237, 544.
Watili Wilenchik: Die Partisanenbewegung in Weißrussland 1941–1944. In: Forschungen zur osteuropäischen Geschichte 34 (1984), hier S. 257 ff.
Alexander Dallin: The Kaminsky Brigade: A Case-Study of Soviet Disaffection in: Revolution and Politics in Russia. S. 243–280 (Russian and East European Series, vol. 41) Indiana University Press, 1972.
.svg){kind=small}
