Найстарший син великого гетьмана литовськогоПавла Яна Сапеги (бл. 1610–1665) і його другої дружини Анни Барбари Копець (пом.1707). За версією ПСБ, дата народження бл. 1638 року — хибна, бо батьки уклали шлюб на межі 1641-1642 років. Хресним батьком був Казимир Леон Сапега. В 1648 році батько брав його на виборний сейм, поставив його підпис від Вітебського воєводства.
У вересні 1657 року виїхав для навчання до Ґрацу. Тут 1658 року був публічно ображений цісарським офіцером, через це стосунки батька з віденським двором охололи. 20 липня 1661 року Ян ІІ надав йому посаду підстолія литовського, бо хотів отримати підтримку батька — опозиціонера щодо двору короля. Наприкінці 1660 виїхав для подальшого навчання, 9 січня 1661 року записався з титулом старости Берестя.
Під час виборів короля 1674 року критикував Михайла Казимира Паца за зловживання та дефродацію громадських фундушів, погрожуавав покинути службу у війську ВКЛ, перейти на службу до коронного війська. Віддав голос за кандидатуру Яна Собеського. За це отримав з французької каси 13000 ліврів та підтримку нового короля в суперечці Сапіг з Пацами. Брав участь в осінній кампанії 1674 року в Україні, після відходу частини війська ВКЛ на чолі з М. К. Пацом залишився з власними коругвами в таборі під Брацлавом.
З 1684 року в опозиції до Яна ІІІ Собеського через отримання гегемонії Сапіг у ВКЛ, різне бачення політики. На раді сенату 29 вересня 1684 року між Жванцем та Хотином запропонував сейму розглянути питання, чи має король прияйняти запропоноване цісарем посередництво в конфлікті між Францією та Іспанією-Австрією. 11 жовтня 1684 брав участь у битві під Кам'янцем. Брав участь в радах сенату 1684 року: 22 жовтня — під Чортковом, 26-27 жовтня — під Незбродами. Планував особисто взяти участь в молдавській кампанії 1686 року, потім відмовився, вислав загін на чолі з Юзефом Богуславом Слушкою, через що був розкритикований королем на раді сенату у Львові в грудні 1686 року. Брав участь в переможній битві з татарами 18 серпня 1688 року біля Кам'янця, де командував лівим крилом. 13 вересня на військовій раді[2] в таборі під Бучачем[3] не підтримав плановану королем виправу на Молдавію.
Королю була необхідною підтримка Сапіг у справі відбирання маєтностей Людвіки Кароліни Радзивіллівної (пом. 20.3.1695), яка, розірвавши зашлюбини з королевичем Якубом, 10 серпня 1688 року уклала шлюб із Карлом Філіпом Нойбурзьким. Для цього він вислав до БучачаСтаніслава Антонія Щуку, але К. Я. Сапега віддав перевагу заочним перемовинам з королем. Остаточно став на сторону Карла Філіпа Нойбурзького, за що отримав 60 000 талерів. На сеймі 1688-1689 років його люди протидіяли будь-яким планам короля, зокрема, взяти нойбурзькі фортеці силою військ.
Під час громадянської війни 1696–1702 років у Великому князівстві Литовському став на чолі роду Сапіг, за їхнє домінуюче панування в країні. Після смерті короля був одним із претендентів на руку Марії Казимири. 18 листопада1700 зазнав поразки в битві під Олькениками (нині м. Валькінінкай, Литва) від великолитовської шляхти, якою командував Михайло Сервацій Вишневецький.
Помер близько опівночі 13—14 березня 1720 року в Городні під час зворотньої дороги з сейму. Був похований 3 квітня 1720 у княжій усипальниці в Березі-Картузькій.
Уряди (посади)
Посідав важливі уряди (посади) та державні пости у Великому князівстві Литовському:
староста борисовський, 18 червня 1667 року відступив тесть
староста оникшинський; 10 жовтня 1669 року відступила теща, згода короля 15 квітня 1670 року; 16 червня 1708 року відступив сину Юрієві
староста бобруйський з 1686 року
староста здзитівський (Слонімський повіт), 1687 року отримав від матері.
Маєтності, фундації
Хресний батько записав йому значну частину своїх величезних маєтків, зокрема, Бяроза, Чорнобиль та ін.[5]
Родина
Був одружений тричі:
1) Христина Барбара Глібович, з 1667 року (1647 −1695, дочка Юрія Глібовича), під його впливом в 1668 році перейшла з кальвінського обряду на католицький; разом з нею в 1676 році фундували монастир домініканів у Заславі. Діти:
↑Rachuba A. Sapieha Kazimierz Jan Paweł (czasem Jan Kazimierz) h. Lis (ok. 1642—1720)… — S. 40.
↑Palkij H. Szczuka Stanasław Antoni h. Grabie, ps. Candidus Veronensis (ok. 1654—1710) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków, 2011. — T. XLVII/3, zesz. 194. — S. 471. (пол.)
↑Rachuba A. Sapieha Kazimierz Jan Paweł (czasem Jan Kazimierz) h. Lis (ok. 1642—1720)… — S. 39.
↑Rachuba A. Sapieha Kazimierz Jan Paweł (czasem Jan Kazimierz) h. Lis (ok. 1642—1720)… — S. 46.
Rachuba A. Sapieha Kazimierz Jan Paweł (czasem Jan Kazimierz) h. Lis (ok. 1642—1720) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polskia Akademja Nauk, 1994. — T. XXXV/1, zeszyt 144. — S. 37—48. (пол.)