Ка́бель, заст. жи́льник[1] — поєднання одного та більше ізольованих дротів (провідників) та оболонки, навколо якої залежно від умов середовища експлуатації, можуть нашаровуватися різновиди захисного покриття, у вигляді обмотки з двох сталевих оцинкованих стрічок або плетиво з тонких дротів. Кабелі застосовуються для передавання на віддаль та розподілу електричної енергії (силовий кабель) або електричних сигналів (кабель зв'язку).
Назва матеріалу
Густина, г/см3
Питомий опір при 20ºС Омм×м2/м 10-6
Межа міцности при розтягу
Відносне видовження, %
Температурний коефіцієнт опору (ТКО) на 1ºС
МПа
кгс/мм
Мідь ММ
8,9
0.01754
270
27
25
0,00393
Мідь МТ
0.01820
390
39
1
Алюміній АМ
2,8
0.0295
750
75
15
0,0423
Алюміній АТ
2,7
160
16
1.5
Сталь
7,8
0.1380
350 … 500
35 … 50
8
0,00455
Свинець
11,4
0.2210
14 … 16
1.4 … 1.6
50
0,00411
Для зручності роботи пропонується список позначень різних марок кабелю і проводу.
Єдиної буквено-цифрової системи позначення кабельних виробів не встановлено. Існує технічне позначення матеріалів, з яких складаються елементи виробів, а також їх конструктивних особливостей.
Скорочення, що застосовуються для позначення силових кабелів з ПВХ (вініловою) та гумовою ізоляцією (за ГОСТ 16442-80, ТУ16.71-277-98, ТУ16.К71-335-2004):
Кабель с ППІ — паперовою просоченою ізоляцією (згідно ГОСТ 18410-73):
Марку провода і шнура записують у вигляді комбінації букв і цифр:
Кількість жил і переріз вказують наступним чином: ставлять риску; записують число жил; ставлять знак множення; записують переріз жили.
В марках проводів і шнурів можуть бути і інші літери, що означають інші елементи конструкції:
FROR — кабель італійського виробництва, має специфічне позначення згідно італійського стандарту CEI UNEL 35011: