Йоганнес Франц Гартман

Йоганнес Франц Гартман
нім. Johannes Franz Hartmann
Народився	11 січня 1865(1865-01-11)[1][2] Ерфурт, Королівство Пруссія
Помер	13 вересня 1936(1936-09-13)[1][2] (71 рік) Геттінген, Третій Райх
Поховання	Геттінгенське міське кладовище^d
Країна	Німеччина
Діяльність	фізик, астроном, викладач університету
Alma mater	Лейпцизький університет Тюбінгенський університет
Галузь	астрономія[3], зоря[3] і спектроскопія[3]
Заклад	Геттінгенський університет
Науковий керівник	Генріх Брунс (математик)^d і Wilhelm Scheibner^d[4]
Аспіранти, докторанти	Johannes Jung^d[4] Леман-Балановська Інна Миколаївна[4] Heinrich Mahnkopf^d[4] Otto Kohl^d[4] Erwein von Aretin^d[4] Josef Weber^d[4]
Членство	AV Guestfalia Tübingen^d Леопольдина KDStV Burgundia^d
Автограф
Йоганнес Франц Гартман у Вікісховищі

Йоганнес Франц Гартман (нім. Johannes Franz Hartmann, ісп. Juan Hartmann; 11 січня 1865 — 13 вересня 1936) — німецький, згодом аргентинський астроном.

Родився в Ерфурті. Освіту здобув і університетах Тюбінгена, Берліна і Лейпціга. У 1891—1896 працював у Лейпцизькій, в 1896—1909 — у Потсдамській обсерваторіях (з 1902 — професор). У 1909—1921 — професор астрономії Геттінгенського університету і директор університетської обсерваторії, в 1921—1935 — директор обсерваторії Ла-Плата (Аргентина).

Основні наукові роботи присвячені спектроскопії і астрономічному приладобудуванню. У 1904 відкрив існування міжзоряного газу: встановив, що лінія поглинання йона кальцію в спектрі подвійної зірки δ Оріона не бере участь в періодичних зсувах решти ліній, і правильно пояснив походження цієї лінії поглинанням у хмарі, розташованої між Сонцем і δ Оріона і містить газоподібний кальцій. Під час протистояння Ероса в 1931—1932 виконав нове визначення сонячного паралакса. Сконструював астрономічні прилади, що набули широкого поширення: спектрофотометр, що носить його ім'я (1899), спектрокомпаратор (1904), універсальний фотометр. Запропонував інтерполяційну формулу для знаходження дисперсії призматичного спектрографа (формула Гартмана). У 1904 році розробив метод точного дослідження якості великих астрономічних об'єктивів за допомогою спеціальної діафрагми (метод Гартмана).

Виявив три астероїди: 965 Анжеліка (4 листопада 1921), 1029 La Plata (28 квітня 1924), 1254 Erfordia (10 травня 1932).

Посилання

• Астронет [Архівовано 18 липня 2010 у Wayback Machine.]

Примітки

1. SNAC — 2010.
   d:Track:Q29861311
2. Енциклопедія Брокгауз
   d:Track:Q237227
3. Чеська національна авторитетна база даних
   d:Track:Q13550863
4. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
   d:Track:Q829984