Заслужений тренер СРСР — почесне спортивне звання (1956—1992). Надавалося радянським тренерам, що найбільше відзначилися у вихованні та підготовці майстрів спорту, чемпіонів і рекордсменів СРСР, Європи та світу, а також за плідну багаторічну діяльність по підготовці кваліфікованих спортсменів, розробку передових методів навчання і тренування та активну участь у громадському житті, а в 1992 році — тренерам за досягнення їх вихованців в складі Об'єднаної команди.
У 1934 році було засновано звання «Заслужений майстер спорту» (ЗМС), яке до середини 1950-х років могло бути присвоєно не тільки спортсменам, а й тренерам за сукупністю всіх заслуг в спорті, включаючи і тренерські.[1]
Заснування звання
Звання було засновано 24 березня 1956 года Головним управлінням по фізичній культурі і спорту при Міністерстві охорони здоров'я СРСР (в той час — вищий орган з управління спортом в СРСР) У постанові, опублікованому в газеті «Советский спорт» 31 березня 1956 року народження, говорилося:
Звання «присвоюється тренерам, які досягли видатних успіхів у вихованні та підготовці майстрів спорту, чемпіонів і рекордсменів СРСР, Європи та світу, а також за плідну багаторічну діяльність по підготовці кваліфікованих спортсменів, розробку передових методів навчання і тренування та активну участь у громадському житті.»
Додаток до Наказу від 24 березня 1956 р № 84:
Звання «Заслужений тренер СРСР» присвоюється Комітетом з фізичної культури і спорту при Раді Міністрів СРСР тренерам по спорту:
А) досягли видатних успіхів у вихованні та підготовці майстрів спорту, чемпіонів і рекордсменів СРСР, Європи та світу;
Б) за плідну багаторічну діяльність по підготовці кваліфікованих спортсменів, розробку передових методів навчання і тренування та активну участь у громадському житті.
Звання «Заслужений тренер СРСР» є почесним довічним званням.
Розгляд кандидатур на присвоєння звання «Заслужений тренер СРСР» проводиться Комітетом з фізичної культури і спорту при Раді Міністрів СРСР за поданням комітетів з фізичної культури і спорту союзних республік, р.р. Москви, Ленінграда, добровільних спортивних товариств, міністерств, відомств і відповідних спортивних секцій.
Особам, яким присвоюється звання «Заслужений тренер СРСР», видається нагрудний знак і посвідчення.
Перші лауреати
Список перших володарів звання «Заслужений тренер СРСР» опубліковано у газеті «Советский спорт» 7 серпня 1956 року, в період проведення фінальних змагань Спартакіади народів СРСР; до нього ввійшло 53 тренери з 18 видів спорту.[2] Відзнаку №1 отримав легкоатлетичний тренер Віктор Алексєєв, «Заслужений майстер спорту СРСР», який підготував декілька відомих метальників, серед яких олімпійська чемпіонка 1952 року Галина Зибіна. Пізніше В. І. Алексєєв став найбільш титулованим тренером у СРСР.
