Зангезурський повіт

Зангезурський повіт

Зангезурський повіт - адміністративна одиниця в складі Елізаветпольської губернії. Центр - селище Горіс.

Адміністративний поділ

Поверхня Зангезурського повіту була в основному гористою з скелястими хребтами і гірськими ланцюгами з безліччю малодоступних ущелин і улоговин. Гори належать до південно-східного закінчення нагір'я Малого Кавказу. Найвища точка - гора Капуджі, яка сягала до 12855 фт.. Весь повіт нахилений на південь, до Араксу, куди прямували і зрошуючі повіт річки. Повіт належить до басейну Араксу і зрошувався кількома невеликими річками та струмками, такими як Бергушет, Чаундур-чай, Басут-чай, Мегрі-чай, Базар-чай, що беруть початок в горах і впадають зліва в Аракс.

В даний час значна частина території Зангезурського повіту (4505 км²) займає в основному територію сучасної Сюнікської області Вірменії. Інша частина - Лачинський, Зангеланський і Кубатлінський райони - де-юре входить до складу Азербайджанської Республіки, але контролюються невизнаною Нагірно-Карабахською Республікою, як одна адміністративна одиниця - Кашатазький район.

Історія

Татевський монастир . Собор святих апостолів Павла і Петра, побудований в 885 - 906 рр.

Територія в II-I століттях до н. е. частина Великої Вірменії династії Арташесідов, I-IV ст. династії Аршакідів, V-VII ст. частина марзпанської Вірменії, IX-XI ст. частина Вірменського царства Багратидів, a до кінця XII століття Сюнікське царства, в XIII-му початку XV століття тут правлять вірменські роди Орбелян і Хахбакян.

Енциклопедичний словник Брокгауза і Єфрона повідомляє наступне про Зангезурський повіт:

З. п. у період панування вірмен становив частину провінції Сюнік (у персів - Сісакан), яким майже самостійно правили можновладні князі, які зберегли свою незалежність майже до кінця XII ст.. У XVIII ст. З. п. входив до складу Карабахського ханства.

У XVIII столітті поряд з Нагорним Карабахом один з центрів вірменської національно-визвольної боротьби возглавлявщім Давид Беком . У 1813 році Карабах був зайнятий російськими військами, і по Туркманчайського договором 1828 року кордоном між Росією і Персією стала річка Аракс. У п'ятдесятих роках ці території входили до складу Шемахінской і Ериванська губерній, в 60-х - Бакинської і Ериванська а з утворенням 25 лютого 1868 року Елізаветпольской губернії з частини Шушінского повіту Бакинської губернії і Ордубатского повіту Ериванська губернії був утворений Зангезурський повіт ^[1] .

У XVIII столітті Нагорний Карабах один із центрів вірменської національно-визвольної боротьби очолюваний Давід Беком. У 1813 році Карабах був зайнятий російськими військами, і за Туркманчайським договором 1828 року кордоном між Росією і Персією стала річка Аракс. У 1850-х роках ці території входили до складу Шемахінської і Еріванської губерній, в 60-х - Бакинської і Еріванської, а з утворенням 25 лютого 1868 року Елізаветпольської губернії з частини Шушінського повіту Бакинської губернії і Ордубатського повіту Еріванської губернії був утворений Зангезурський повіт^[1].

Населення

В сімейних списках 1886 року в Зангезурському повіті налічувалося 123 997 чол. (68 560 чоловіків і 55 137 жінок). За переписом 1897 року в повіті налічувалося 142 064 чол. (77 074 чоловіків і 64 990 жінок).

За даними перепису 1897 року в Зангезурському повіті, який охоплював територію сучасної Сюнікської області Вірменії і території сучасних Лачинського, Зангеланського і Кубатлінського районів Азербайджану, своєю рідною мовою вказали татарський^[2] (азербайджанський) - 71 206 чол., вірменський - 63 622 чол.^[3]

Населення повіту, яке складалося з вірмен, азербайджанців^[2] і курдів, в більшій частині було осіле, в меншій - напівкочівне (частина азербайджанців і курди), займалося землеробством, садівництвом, шовководством, скотарством, розробкою мідних руд і різними промислами.

Зангезурський повіт налічував 5 мідних рудників - Катарський Мелік-Азарьянца, Катарський Мелік-Каракозова, Катарський Кондурових, Дашкесанський Сименсов, Аткізський Аматуні^[4].

Мідь із заводів Зангезурського повіту вивозилася на в'юках до міста Шуші, а звідти в фургонах до залізничної станції Євлах^[5].

Населення створює 75 сільських громад з 326 селищ. Сіяли в основному пшеницю, ячмінь, просо, рис, бавовну, невелику кількість картоплі і т. п.

У 1891 році в повіті було одна православна церква, одна розкольницька, 9 вірмено-григоріанських монастирів, 97 вірмено-григоріанських церков, 9 сунітських і 24 шиїтських мечеті.

Демографія в 1890-х роках була така^[6]:

	число шлюбів	народжених </br> всього </br> чоловіків	народжених </br> всього </br> жінок	У тому числі народжених </br> незаконнорожд. </br> чоловіків	У тому числі народжених </br> незаконнорожд. </br> жінок	число померлих </br> чоловіків	число померлих </br> жінок	Прибуло або вибуло </br> чоловіків	Прибуло або вибуло </br> жінок	Прибуло або вибуло </br> обох статей
1894	926	1651	1211	2	1	809	542	842	669	1511
1895	927	2013	1472	-	-	887	648	1126	824	1950
1896	750	1937	1299	-	-	862	656	1075	643	2348
1897	784	1931	1448	2	-	926	711	1005	737	1742
1898	736	1649	1198	-	1	1088	803	561	395	956
Разом за 5 років	4124	9181	6628	4	2	4572	3360	4609	3268	7877
Середнє на рік	825	1836	1326	1	-	914	672	922	654	1575
Середнє на рік на 1000 ж.	5,8	12,9	9,3	-	-	6,4	4,7	6,5	4,6	11,1

Див. також

У 1913 році в повіт входило 75 сільських правлінь^[7]:

Алідарінське - с. Алідара, Алі-Кулі-Кендське - с. Алі-Кулі-Кендо, Алі-Кулі-Ушагінське - с. Кнабл-Мусканлу, Алілінське - с. Аліл, Ангелаутське - с. Ангелаут, Анцеванікське - с. Анцеванік, Астазурське - с. Астазур, Ахлатіанське - с. Ахлатіан, Бабалінське - с. Хідірли, Базарчайське - с. Базар-Чай, Бартазське - с. Бартаз, Баяндурське - с. Баяндур, Вагудінське - с. Вагуди, Варшаназурське - с. Варшаназур, Галське - с. Гал, Гарарське - с. Гарар, Гедакларське - с. Гедаклар, Герензурське - с. Герензур, Герусінське - с. Горіс ,

Гюдгумське - с. Гюдгум, Гягялінське - с. Шаперлу, Дарабазське - с. Дарабаз, Дарзілінське - с. Дарзіли, Джагазурське - с. Джагазур, Джагангірбеклінське - с. Джагангірбеклу, Джеджімлінське - с. Джеджімлу, Донзарлінське - с. Донзарлу, Дигське - с. Диг , Зангеланське - с. Удьгюм, Іскандер-Беклінське - с. Іскандер-Бекліа, Кавартське - с. Каварта, Казі-Курдалінське - с. Казі-Курдалу, Каладарасінське - с. Кала-дарас, Кара-Кішлагське - с. Кара-Кішлаг, Керджаланлінське - с. Керджаланлу, Кіратагське - с. Гігілу, Легвазське - с. Легваз, Малібеклінське - с. Малібекли,

Мамедлінське - с. Мамедлі, Мигринське - с. Мігро , Моллаларське - с. Моллалар, Моллінське - с. Моллі, Мусульманларське - с. Мусульманлар, Нювадінське - с. Нювади, Ордаклінське - с. Богарлу 2-е, Охтарське - с. Норашенік, Охчінське - с. Фурхут, Пірнаутське - с. Пірнаут, Пірчеванське - с. Пірчеван, Пічаніське - с. Пічаніс, Рабандське - с. Рабанд, Сараллінське - с. Сараллу, Сари-Ятагське - с. Сари-Ятаг, Сафіанське - с. Мелік-Пояси, Сендларське - с. Піріджан, Сісіанське - с. Сісіан , Софулінське - с. Софулі,

Татевське - с. Татев, Тіріське - с. Мінджеван, Уджаніське - с. Уджаніс, Узське - с. Уз, Халаджське - с. Халаджі, Ханазакське - с. Ханазак, Хандакське - с. Хандак, Ханзіракське - с. Ханзірак, Ходжаганське - с. Ходжаган 1-й, Хотське - с. хот, Шалатське - с. Шалата, Шальвінське - с. Дашті, Шахсуварлінське - с. Шахсуварлу, Шекинське - с. Шеки, Шінгерське - с. Шінгер, Шіхавінське - с. Шіхава-Гамзалу, Шіхаузське - с. Шіхауз, Шіхлярське - с. Шіхляр.

• Зангезур

Примітки

1. Массальский В. И.,. Зангезурский уезд // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
2. Азербайджанцы в те годы именовались татарами, или адербейджанскими татарами, азербайджанский язык — татарским
3. Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Зангезурский уезд. Архів оригіналу за 19 березня 2011. Процитовано 23 травня 2020.
4. под ред. Е. Кондратенко. III Отдел статистических сведений, Горные заводы и промысла на Кавказе // Кавказский календарь на 1901 г. — Тифлис : Типография М.Шарадзе и Ко, 1900. — С. 77.^{[недоступне посилання з Сентябрь 2018]}
5. под ред. Е. Кондратенко. III Отдел статистических сведений, Горные заводы и промысла на Кавказе // Кавказский календарь на 1901 г. — Тифлис : Типография М.Шарадзе и Ко, 1900. — С. 81.^{[недоступне посилання з Сентябрь 2018]}
6. под ред. Е. Кондратенко. III Отдел статистических сведений, Естественный прирост населения за 5 лет - 1894-1898 // Кавказский календарь на 1901 г. — Тифлис : Типография М.Шарадзе и Ко, 1900. — С. 64.^{[недоступне посилання з Сентябрь 2018]}
7. Волостныя, станичныя, сельскія, гминныя правленія и управленія, а также полицейскіе станы всей Россіи съ обозначеніем мѣста ихъ нахожденія. — Кіевъ : Изд-во Т-ва Л. М. Фишъ, 1913.

Посилання

• Массальский В. И.,. Зангезурский уезд // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)