PROFILBARU.COM

Жуковська Любов Гнатівна
Жуковська Любов Гнатівна
Народилася	16 жовтня 1930 (94 роки); Харків, Українська СРР, СРСР
Країна	СРСР; Україна
Діяльність	скульпторка
Alma mater	Харківський художній інститут (1958)
Вчителі	Рябінін Микола Леонідович і Мельгунова Ірина Михайлівна
Відомі учні	Рідний Олександр Миколайович, Посполітак Микола Корнійович і Бартосік Микола Григорович
Заклад	Харківський художній інститут і Харківський художньо-промисловий інститут
Членство	Спілка радянських художників України
У шлюбі з	Сова Дмитро Георгійович
Нагороди
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Жуковська.

Любов Гнатівна Жуко́вська (нар. 16 жовтня 1930, Харків) — українська скульпторка; член Харківської організації Спілки радянських художників України з 1962 року. Заслужений діяч культури Польщі з 1977 року. Дружина скульптора Дмитра Сови.

Життєпис

Народилася 16 жовтня 1930 року в місті Харкові (нині Україна). Упродовж 1952—1958 років навчалася в Харківському художньому інституті у Миколи Рябініна. Дипломна робота — скульптура «Будівельниця» (керівник Ірина Мельгунова).

Після здобуття фахової освіти викладала у Харківському художньому інституті; у 1963—1991 роках (з перевами) — у Харківському художньо-промисловому інституті: у 1984—1988 роках обіймала посаду завідувача кафедри скульптури, у 1984—1991 роках — доцента.

Жила у Харкові в будинку на вулиці Отокара Яроша, № 21 а, квартира № 35 та в будинку на вулиці Новгородській, № 6, квартира № 105^[1].

Творчість

Працювала у галузях станкової (скульптури та портрети) і монументальної (пам'ятники, меморіали, надгробки) скульптури. Багато робіт виконала разом з чоловіком. Серед робіт:

станкова скульптура

«Літо» (1960-ті);
«Мрії» (1960, гіпс; Харківський художній музей);
«Полудень» (1960, дерево; Національний художній музей України);
«Прибалтійський рибалка» (1961, пісковик);
«Сон» (1961);
«Засумувала» (1961, бетон; Дніпровський художній музей);
«Тривожна молодість» (1962, пісковик; Національний музей у Львові);
«Кранівник Н. Бурмак» (1963, пісковик; Харківський художній музей);
«Дівчина із Югославії» (1963, вапняк);
«Патруль Жовтня» (1964—1965, пластик);
«Повернувся» (1965, граніт; Харківський художній музей);
«Каховка» (1966—1967, дерево; Харківський художній музей);
«Микола Островський» (1968, пластик; Харківський художній музей);
«Олександ Ульянов» (1969, склоцемент; Харківський художній музей);
«Студентка» (1970-ті);
«Біля води» (1970-ті);
«Знатний метробудівник А. П. Лизунов» (1974, цемент; Харківський художній музей);
«Син» (середина 1980-х);
«Материнство» (1987);
«Спляча муза» (1995);
«Орфей» (2000);
«Русалка» (2001);
«Олександр Пушкін» (2002).

монументальна скульптура

Надгробний пам'ятник на могилі Олексія Кокеля у Харкові (1959);
Пам'ятник «Нескореним полтавчанам» у Полтаві (1967, у співавторстві);
«Братерство по зброї. Камінь плаче» у Познані (1970);
Пам'ятник Григорію Сковороді у селі Сковородинівці Харківської області (1972);
Студенти батальйону Харківського університету у Харкові (1986, встановлено 2000).
Меморіал «Висота Маршала Конєва» в смт Солоницівці Харківської області (1988).

Галерея робіт

Надгробок Кокеля	«Нескореним полтавчанам»	Сковороді.	Студбатівці.	«Висота Маршала Конєва»