Вихованець «Атлетіко» (Мадрид). З 1971 року став залучатись до матчів першої команди, з якою у першому ж сезоні виграв Кубок, а наступного і чемпіонат Іспанії, але основним гравцем не був, взявши за цей час участь лише у 17 матчах чемпіонату. Через це протягом сезону 1973/74 років на правах оренди захищав кольори клубу «Спортінг» (Хіхон).
Повернувшись в рідне «Атлетіко» став основним гравцем, коли тренер команди Луїс Арагонес перевів його позиції нападника в півзахисники[1]. В цьому статусі виграв з командою ще по одному чемпіонату і кубку Іспанії у 1977 та 1976 роках відповідно.
У мадридському дербі проти «Реала» в 1979 році Леаль отримав травму зв'язок коліна після фолу Хуана Соля, від якого він так і не оговтався. Він залишив «матрацників» в червні 1982 року після того, як провів лише вісім ігор у чемпіонаті за два роки. Через кілька місяців Леаль приєднався до «Сабаделя», щоб допомогти їм зберегти прописку у Сегунді, але через стару травму зіграв за команду лише два матчі і змушений був завершити кар'єру у віці 29 років[1].
↑Rovira, Ramón (17 квітня 1977). 1–0: Mal la selección y mal el resultado [1–0: Bad national team and bad result]. Mundo Deportivo(ісп.). Архів оригіналу за 7 вересня 2017. Процитовано 7 вересня 2017.