Еудженіо Кастеллотті

Еудженіо Кастеллотті
Еудженіо Кастеллотті
Громадянство	Італія
Народився	10 жовтня 1930 ; Лоді, Ломбардія, Королівство Італія
Помер	14 березня 1957 (26 років) ; Модена, Емілія-Романья, Італія
Статистика в чемпіонатах світу з Формули-1
Дебют	Гран-прі Аргентини 1955
Остання гонка	Гран-прі Аргентини 1957
Сезони	3 (1955—1957)
Команди	Лянча, Феррарі
Гран-прі (старти)	14 (14)
Перемоги	0
Подіуми	3
Поули	1
Найшвидші кола	0
Очки	19.5

Еудженіо Кастеллотті (італ. Eugenio Castellotti), (нар. 10 жовтня 1930, Лоді, Королівство Італія — пом. 14 березня 1957, Модена, Італія) — італійський автогонщик, пілот Формули-1.

Кар'єра

Кастеллотті народився в Лоді, Італія. Він придбав Ferrari у віці двадцяти років в місцевого благодійника^[1] і почав брати участь у гонках спортивних автомобілів у 1952 році.^[2] Того року він виграв Гран-прі Португалії, був третім у Барі та другим у гонці Монако, яка проходила того року для спортивних автомобілів. У 1953 році він виграв 10 годин Мессіни і фінішував третім на Каррера Панамерікана в Мексиці.^[1] У 1954 році він підписав контракт з Lancia і продовжив виступати на спортивних автомобілях, очікуючи автомобіля команди для Гран-Прі.^[1] Зрештою він дебютував у Гран-прі в Буенос-Айресі 16 січня 1955 року за Lancia, але зіткнувся з проблемами боліда при вищих температурах і розбився.^[1] Однак згодом він посів друге місце в Монако,^[3] але в середині сезону команда об’єдналася з Ferrari, за яку Кастеллотті виступав до кінця своєї кар’єри. Він брав участь у 14 Гран-прі Формули-1, піднявшись на 3 подіуми та набравши загалом 19,5 очок. Він завоював поул-позицію з Lancia на Гран-прі Бельгії 1955 року, ставши наймолодшим пілотом, якому вдалося це зробити (у віці 24 роки, 7 місяців і 26 днів). Цей рекорд тримався 13 років до поул-позиції Жакі Ікса в 1968 році на Гран-прі Німеччини.

Він також брав участь у кількох нечемпіонатських гонках Формули-1. У березні 1956 року Кастеллотті виграв 12 годин Себрінга у партнерстві з Фанхіо.^[1] Після цього тріумфу він виграв гонку Mille Miglia в Брешії та Гран-прі для спортивних автомобілів у Руані, Франція.^[2] Ferrai Кастеллотті здобула перемогу з загальним чаом 2 години 10 хвилин 31,1 секунда.^[4] Він також фінішував другим у гонці 1000 кілометрів Нюрбургрингу, знову в партнерстві з Фанхіо.^[1]

Відомий своїми вишуканими манерами та дизайнерським одягом, Кастеллотті мав значну популярність в італійських ЗМІ завдяки своїм стосункам із балериною та актрисою Делією Скала. На момент його смерті Кастеллотті та Скала були офіційно заручені.^[5]

Смерть

Кастеллотті помер у віці 26 років під час приватних тестів Ferrari на автодромі Модена.^[6] Кастеллотті тестував новий болід Ferrari для сезону 1957 року.^[7] Він наїхав на підвищеу частину узбіччя в шикані і його викинуло з машини, його тіло відкинуло на 90 метрів. Автомобіль кілька разів перекинувся, перш ніж врізатися в бетонну трибуну. Інші люди не постраждали. За словами медиків, перелом черепа Кастеллотті став причиною його миттєвої смерті.^[2] Існують припущення, що Кастеллотті пропустив зниження передачі перед входом у поворот, що й призвело до аварії.^[8]

Спадщина

Кастеллотті вважався найкращим італійським гонщиком з часів Альберто Аскарі.^[2] У 1958 році друг Кастеллотті Джузеппе Корсі заснував Scuderia Castellotti в Лоді, щоб вшанувати його пам'ять. Команда використовувала модифіковані 2,0-літрові двигуни Ferrari Tipo 553, збільшені до 2,5 літрів і перейменовані в "Castellotti", з написами "Eugenio" на кришках кулачкових валів. Автомобілі можна було легко відрізнити від інших Cooper T51 тим, що їхні вихлопи були встановлені зліва, тоді як усі інші двигуни, що використовувались в T51, мали вихлопи справа. У 1960 році команда брала участь у чотирьох змаганнях з італійськими гонщиками Джино Мунароном, Джорджіо Скарлатті та Джуліо Кабіанкою. Кабіанка набрав перші чемпіонські очки для команди, фінішувавши четвертим на Гран-прі Італії 1960 року. Команда розпалася в 1961 році після того, як Кабіанка розбився на тому самому автодромі, де потрапив в аварію Кастеллотті. Спадщина Кастеллотті була вшанована Club Auto Moto Storiche Castellotti в Лоді.^[9]

Результати виступів в Формулі-1

Легенда до таблиці

Приклад	Опис
1	Переможець
2	Друге місце
3	Третє місце
5	Фінішував у очковій зоні
12	Фінішував поза очковою зоною
НКЛ	Фінішував, але не класифікований
Схід	Не фінішував і не класифікований
НКВ	Не кваліфікований
НПКВ	Не передкваліфікований
ДСК	Дискваліфікований
ТТР	Брав участь тільки в тренуваннях
тест	Тестер по п'ятницях (з 2003 року)
НС	Брав участь у Гран-прі як бойовий пілот, але не стартував у гонці
Т	Травмований чи хворий
Викл	Виключений із протоколу
Від	Відмова від участі
НТР	Не брав участі в тренуваннях
НПР	Не прибув на Гран-прі
С	Гонка скасована
	Не брав участі
Жирний шрифт	Поул-позиція
Курсив	Швидке коло

Рік	Команда	Шасі	Двигун	1	2	3	4	5	6	7	8	Місце	Очки
1955	Scuderia Lancia	Lancia D50	Lancia DS50 2.5 V8	АРГ Схід	МОН 2	500	БЕЛ Схід					3	12
	Scuderia Ferrari	Ferrari 625	Ferrari 107 2.5 L4						ВЕЛ 6
	Scuderia Ferrari	Ferrari 555	Ferrari 106 2.5 L4					НІД 5		ІТА 3
1956	Scuderia Ferrari	Lancia Ferrari D50	Lancia Ferrari DS50 2.5 V8	АРГ Схід	МОН 4	500	БЕЛ Схід	ФРА 2	ВЕЛ 10	НІМ Схід	ІТА 8	6	7.5
1957	Scuderia Ferrari	Ferrari 801	Lancia Ferrari DS50 2.5 V8	АРГ Схід	МОН	500	ФРА	ВЕЛ	НІМ	ПЕС	ІТА	НК	0
Джерело:^[10]

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е Смолл, Стів (1994). The Guinness Complete Grand Prix Who's Who (англ) . Guinness World Records Ltd. с. 95. ISBN 9780851127026.
↑ ^а ^б ^в ^г Castellotti, Ace Italian Driver, Killed Testing New Racing Car, The New York Times, 15 травня 1957, с. 29
↑ Смолл, Стів (1994). The Guinness Complete Grand Prix Who's Who (англ) . Guinness World Records Ltd. с. 94. ISBN 9780851127026.
↑ Castellotti Auto First, The New York Times, 9 червня, 1956, с. 29.
↑ F1 | Eugenio Castellotti: Con le corse nel sangue. FormulaPassion.it (it-IT) . 2 січня 2013. Процитовано 9 квітня 2023.
↑ Latest Formula 1 Breaking News - Grandprix.com. www.grandprix.com. Процитовано 9 квітня 2023.
↑ Gizzi, Franco (2002). Memoirs of Enzo Ferrari's lieutenant. с. 58. ISBN 978-8879112581.
↑ Motorsport Memorial -. www.motorsportmemorial.org. Процитовано 9 квітня 2023.
↑ Presentazione|Scuderia Castellotti. www.scuderiacastellotti.com. Процитовано 9 квітня 2023.
↑ Small, Steve (1994). The Guinness Complete Grand Prix Who's Who. Guinness. с. 94—95. ISBN 0851127029.